Газовий чинник у здобутті енергонезалежності Україною

Київський національний університет  імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних  відносин

кафедра міжнародних відносин та світової політики

Курсова робота

 

на тему:

«Газовий чинник у здобутті енергонезалежності Україною»

 

 

 

 

 

Виконав:

студент ІIІ курсу

відділення «Міжнародні  відносини»

І академічної групи 

Дубінський А.А.

 

Науковий керівник:

кандидат політичних наук,асистент

Весела Н.М.

 

 

Київ-2013

Вступ 3

Розділ 1.Газовий чинник як ключ до здобуття енергонезалежності Україною 

1.1.Фактор диверсифікації газових постачань 6

1.2.Сланцева революція та її наслідки для України 7

1.3.Показники країн-сусідів та їх вплив на загальні успіхи України 12

Розділ 2.Скраплений газ як ключ до зниження енергонезалежності 

2.1.Національний проект: LNG-термінал 15

2.2.Можливі постачальники скрапленого газу 18

Розділ 3 Вплив зовнішніх чинників на стан енергетичної безпеки України 

3.1.Газові війни між Україною та РФ 19

Висновок 23

Список використаної літератури 24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Умови у яких на сьогодні перебуває Україна підштовхують її до перегляду основних максим її зовнішньої політики з метою успішного забезпечення її національних інтересів.

Географічне розташування України  несе в собі як певну кількість  плюсів так й не меншу кількість  ризиків. Саме транзитна роль України  якісно відрізняє Україну від  її сусідів й змушує вести з  нею діалог та шукати шляхи до порозуміння  як державам європейського простору так й державам зі Сходу. Одначе в останні 8-10 років Україна,нажаль,втратила цю геостратегічну перевагу й тепер скоріш зазнає збитків від власних помилок по відношенню до ГТС. В наслідок умов укладених в кінці минулого століття газових угод Україна не може в короткостроковій перспективі фундаментально зменшити об’єм поставок природного газу з боку російської сторони,а тому повинна проводити політику диверсифікації постачання енергоносіїв,включаючи можливість збільшення об’ємів видобутку власних покладів газу (традиційного та нетрадиційного).

За даними держкомстату за 2011 рік Україна виробила  85185 тисяч  тонн нафтового еквіваленту з  яких на газ припадає лише 15528 тонн,що становить не більше чверті від загальної  суми. Так от видобуток газу посідає  лише третє місце поступаючись атомній  енергетиці та вугільній промисловості. Важливо відзначити,що до вищенаведених  показників не входить статистика імпортованих енергоносіїв. Показовим є те,що імпорт природного газу становить левову частку усього імпорту енергоносіїв України (загальний імпорт 57956 тонн) з показником в 36179 тонн. Станом на 2012 рік Україна спожила 45-46 мільярдів  кубометрів газу й видобула власними силами 20 мільярдів[18,19].

За даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за період з січня по березень поточного року Україна зменшила видобуток власного газу на 700 тисяч метрів кубічних,який склав 5 мільярдів 137 мільйонів. Однак беручи до уваги той факт,що зменшувався не лише видобуток газу,але й його імпорт та споживання (на 1,476 та 2,190 мільярдів кубометрів газу відповідно з минулорічним періодом) можна стверджувати про існування позитивних тенденцій до врівноваження енергетичного балансу України[20].

Тобто спираючись на статистичні  дані можемо стверджувати,що наразі Україна  є залежною від стабільності та об’єму постачань імпортного природного газу,а  від того повинна поставити собі за одну з пріоритетних цілей збільшення долі видобутку власних покладів природного газу й паралельно продовжувати зменшувати об’єм спожитого газу,шляхом підвищення енергоефективності підприємств  та ГТС,оскільки тільки під час транспортування  та розподілу втрачається 1 - 1,5 % від  загального об’єму.

Актуальність тем енергетичної безпеки та енергонезалежності визначається тим, що на сучасному етапі існування жодна держава світу не може повноцінно розвиватися та існувати без забезпечення власної енергобезпеки. Беручи до уваги особливе географічне положення України, це твердження набуває особливо важливого характеру.

Здобуття енергонезалежності для України є гарантією того,що у найближчому майбутньому вона отримає змогу корегувати свою внутрішню  та зовнішню політику без огляду на зовнішні чинники,маючи «розв’язанні руки» у питанні забезпечення себе життєвоважливими для функціонування промисловості та економіки енергоносіями.

Однією з цілей «  оновленої енергетичної стратегії  України на період до 2030 року» є  підвищення енергетичної безпеки України  та покращення рівня енергоефективності споживання та використання енергопродуктів [3]. На шляху до втілення в життя поставлених цілей зумовленими будуть наступні три кроки:

Використання ресурсної  бази України з метою підвищення рівня забезпечення економіки власними ресурсами та введення енергозберігаючих технологій на вітчизняних підприємствах для покращення рівня енергозбереження. На теперішньому етапі розвитку, першочерговим є саме введення енергозберігаючих технологій, що надасть змогу зменшити рівень промислового споживання енергомістких ресурсів та зменшить навантаження на економіку держави. До слова,за словами колишнього міністра енергетики та вугільної промисловості Ю.Бойка,вже за період з 2011 по 2012 рік Україна скоротила споживання природного газу на 15%,що дозволило зекономити 1.8 мільярда доларів на закупівлі імпортного газу [7].

Хоча,за період останніх років  Україна й стала покращувати  власний рівень енергоефективності, однак показники у провідних  рейтингах та дослідженнях свідчать лише про те, що наразі Україна залишається  країною з відверто неефективною енергетичною системою,що зводить нанівець збільшення об’єму видобутку

Джерельну базу становлять доповіді вищих посадових осіб та офіційні матеріали профільних міністерств,спеціалізованих дослідницьких центрів України,РФ,країн-членів ЄС,США,Катару,Польщі та решти згаданих у курсовій роботі держав. Іншим джерелом виступали доповіді та висновки міжнародних організацій:Організація Об’єднаних Націй та Європейський Союз тощо.

Окрему групу джерел становлять матеріали аналітичного плану, власне до цієї категорії відносяться роботи кореспондентів газет та новинних агенцій Guardian ,Foreign Policy ,Reuters ,Euronews та інших.

Для більш повного розкриття  питання було використано наукові  статті вітчизняного характеру,що були корисними при досліджувані проблеми.

Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел. Список використаних джерел включає 30 найменувань. Робота виконана на 36 сторінках друкованого тексту

 

 

 

Розділ 1. Газовий  чинник як ключ до здобуття енергонезалежності Україною

1.1.Фактор диверсифікації газових постачань

Через залежність від контрактних  умов газового контракту 2009 року та умов Харківських угод 2010 року стосовно постачання фіксованого об’єму газу,Україна  повинна сплачувати зависоку ціну на газ,який суттєво спустошує державну скарбницю. Так через втрату державних коштів шляхом сплати за імпортний газ,Україна стає не тільки залежною,але й відчуває потребу в залученні іноземних кредитів з метою сплати за природний газ та латання дірок в державному бюджеті. Можна зробити наступний умовивід та припустити,що без забезпечення держави достатнім об’ємом енергоресурсів та власних покладів енергомістких ресурсів, державні сектори важкої,хімічної та металургійної промисловості почнуть зазнавати збитків та вплинуть на загальний рівень ВВП держави та вдарить по економічній міцності останньої.

А тому справа диверсифікації постачання енергоносіїв повинна бути розглянута на найвищому рівні (що вже  було зроблено) та стати одною з  найважливіших пунктів державної  політики у середньостроковій перспективі.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Сланцева революція та її наслідки для України

Україна зможе забезпечити  себе необхідним обсягом газу лише за умови,якщо протягом наступних 10-20 років  проекти видобутку,розробки та розвідки газоносних ділянок будуть фінансуватися  на рівні не менш ніж 10 мільярдів  доларів США на рік,а на початковому  етапі від 2,5 до 3 мільярдів доларів  США. За даними останніх досліджень Управління енергетичної інформації США потенційно Україна має в своїй власності 5,578 трильйонів кубометрів газу,з яких лише технічно видобувними є приблизно 1,189 трильйона кубометрів. Дещо інший  прогноз має Інституту геологічних  наук НАН України,що оцінила поклади  сланцевого газу в Україні на рівні 9,4 трильйонів кубометрів газу,однак  знов таки слід враховувати той факт,що не є відомим той обсяг газу,що буде технічно видобувним з цих 9 трильйонів. Також на замовлення Міністерства енергетики та вугільної промисловості міжнародною  компанією IHS CERA було проведено дослідження за якими робиться прогноз,що на 2035 рік Україна зможе видобувати власними силами 65-70 мільярдів кубометрів газу,однак це стане здійсненим лише у разі постійного фінансування та подальшого залучення інвестицій й технологій[17].

Не менш цікаві прогнози дають експерти Агентства США  з міжнародного розвитку:за базовим  прогнозом експертів,видобуток нетрадиційного газу розпочнеться у 2015 році,що через  п’ять років надасть змогу  видобувати газ на рівні 22 мільярдів  кубометрів газу,та 97 мільярдів через 20 років. Для виходу на прогнозований  рівень буде потрібне залучення від 2 до 9 мільярдів доларів США щорічно. Однак слід зазначити,що цей прогноз  стане дійсністю лише у разі того,якщо Україна матиме необхідною інфраструктурою,технологією (включаючи техніку та технології для проведення безпечного гідророзриву пласта),зможе підготувати або  забезпечити себе висококваліфікованими  кадрами та надасть необхідних пільг  підприємствам занятих у цій  сфері,інакше не виключений варіант,коли Україна почне видобування газу не раніше 2027 року[15].

 На фоні вищезгаданих  довгострокових прогнозів,чималий  ентузіазм та оптимістичні настрої,що  курсують в кулуарах Міністерства  енергетики та вугільної промисловості  України,є як мінімум передчасними. Заяви стосовно того,що вже  з 2015 Україна почне отримувати  перші результати від діяльності  співпраці із Shell та Chevron звісно мають право на життя,однак ці результати скоріш за проявляться в тому,що буде підтверджено можливість промислового видобутку. Міністр енергетики та вугільної промисловості пан Едуард Ставицький заявив,що промислова розробка Юзівської площі почнеться у 2017 році,тож очікувати відчутного збільшення.

До усіх прогнозів слід прислуховуватися,однак не більше,оскільки розбіжності в прогнозах є  не лише українською проблемою,а  й американською,французькою,польською  тощо. Так от для приклада слід згадати  випадок,коли поклади родовища Marcellus в Америці спочатку були оцінені Адміністрацією енергетичної інформації в 11,6 трильйонів кубометрів,а згодом Геологічна служба США виявила,що поклади становлять 2,4 трильйони[17].

            У разі початку самостійної  розвідки та розробки Україною  покладів нетрадиційного газу  Україна мала б можливість  в перспективі стати дійсно  енергонезалежною й використовувати  надлишки газу для консервації  в газосховищах. Консервація в  газосховищах може надати Україні  змогу убезпечити себе від  наслідків майбутніх газових  воєн та навіть отримати певні  дивіденди від такої політики,оскільки  за словами експерта з енергетичних  питань Валентина Землянського підземні газосховища України можуть вмістити до 10 мільярдів кубометрів газу для сезонного збереження газу з європейських країн[23].

Іншим шляхом може бути залучення  ТНК до розвідки,розробки та видобутку  нетрадиційного газу,що наразі й було зроблено. Україна на сьогодні має  УРП (Угоди про розподіл продукції) з двома ТНК : Royal Dutch Shell та Chevron (УРП очікує підписання). Chevron має домовленості стосовно розвідки,розробки та видобутку газу на Олеській площині та виступаючи оператором проекту буде здійснювати координування усіх технічних процедур. Shell має УРП на Юзівській площині та так само виступає оператором проекту. УРП з Shell підписано строком на п’ятдесят років й половина усіх результатів видобутку відходить британсько-голландській компанії.  Цікавим є те,що на даний момент умови УРП не оголошені та залишаються конференційними,а тому в більшості населення не існує змоги дізнатися подробиці. Залучення міжнародних ТНК і є тим альтернативним шляхом,що дозволить Україні здобути необхідні технології та висококваліфікованих фахівців,що надасть змогу у майбутньому розпочати підготовку власних кадрів.

Станом на 2010 рік Україна  забезпечувала себе власним газом  лише на 35 відсотків,що не є достатнім  об’ємом для впевненого самопочуття  держави на міжнародній арені,однак  таку ваду планується ліквідувати вже  до 2030 року,про що йдеться в оновленій  Енергетичній стратегії України  до 2030 року,в якій відчутна доля сподівань  покладається на видобуток нетрадиційного газу який збільшить рівень власного видобутку газу Україною до 90 відсотків[3,16].

Нижче будуть приведені площини  та ділянки на яких потенційно може бути розпочата розвідка,розробка та видобуток вуглеводнів:

Юзівська площа,Дніпровсько-Донецький басейн: укладено УРП із компанією Shell (строком до 2063 року), яка на першому етапі розвідки взяла на себе інвестиційні зобов’язання на суму 410 мільйонів доларів,що будуть витрачені на геологічну розвідку. Перші буріння повинні розпочатися вже в 2013 році. Перші результати стануть відомі у 2015 році,коли стануть відомими підтверджені запаси покладів газу. За словами Едуарда Ставицького промислова розробка почнеться у 2017 році,під час якої буде інвестовано не менше 10 мільярдів доларів США з боку Shell та 30 мільярдів гривень з української сторони. За оптимістичним варіантом в рік буде видобуватися до 20 мільярдів кубометрів газу,а за песимістичним 10 мільярдів. Прогнозовані запаси Юзівської площі становлять від 5 до 1,5 трильйонів кубометрів газу[12].

Олеська площа,Люблінський басейн: За даними Державної служби геології і надр України прогнозовані запаси Олесської площі становлять 3 трильйони кубометрів газу. Переможцем конкурсу на розробку Олеської площі стала американська компанія Chevron. Станом на травень 2013 року УРП із компанією Chevron досі не підписано. На разі ведуться переговори представників американської компанії та місцевої влади стосовно умов роботи першою на Олеській площі. Згідно постанови Кабінету міністрів Україні від 30 листопада 2012 року, мінімальний обсяг інвестицій з боку інвестора протягом геологічної розвідки повинен складати 1,3 мільярди гривень[13].