Механізм застосування антидемпінгового мита в Україні

       Висновки

      Одним із наслідків інтегрування економіки  України до світового економічного простору є прийняття певних зобов'язань  відносно вжиття цілого ряду заходів  у сфері регулювання зовнішньоекономічних зв'язків. Ці зобов'язання в першу чергу пов'язані з обмеженням у використанні тарифних та нетарифних методів захисту національного ринку. Водночас проблема економічної незалежності є актуальною і для держави, яка активізує процес входження до світової системи господарювання.

      Отже, на сучасному етапі розвитку митно-тарифної системи в Україні існує певна  суперечність між звуженням можливостей  застосування тарифних заходів та підвищенням  захисних функцій держави в умовах інтернаціоналізації господарського життя.

      Врегулювання  даної суперечності можливе за рахунок  зменшення ролі звичайних видів  митного тарифу як інструментарію захисту  національного ринку та значного розширення діапазону застосування особливих, каральних видів мита. Відповідно до міжнародних правових норм звичайними вважаються ті види мита, які мають постійне застосування (імпортне, експортне чи транзитне мито), а особливі види мита— це ті, які застосовуються в окремих екстремальних ситуаціях.

      В екстремальних ситуаціях застосовуються надзвичайні тарифні заходи, що класифікуються за принципом обмеження. Вони поділяються на три види: антидемпінгове, спеціальне та компенсаційне мито. Інколи особливі види мита називають дискримінаційними, тому що їх рівень завжди значно вищий, ніж звичайний, і використовуються вони винятково для посилення тарифного тиску на товари іноземного виробництва з метою пониження їх конкурентоспроможності.

      Дані  види митного тарифу застосовуються не тільки для вирішення стратегічних завдань (захист національного ринку або акумуляція коштів), але й у разі виникнення форс-мажорних обставин, а саме: необхідність погашення тимчасового дисбалансу з певної торговельної групи, експансія дешевої низькоякісної продукції на національний ринок, адекватні дії країни на економічну експансію з боку інших держав і под.

      Як  правило, особливі види мита є тимчасовим заходом і використовуються країною  або в односторонньому порядку  з суто захисною метою від спроб  недобросовісної конкуренції із боку її торговельних партнерів, або  як захід у відповідь на дискримінаційні дії, що порушують інтереси країни з боку інших держав.

      Інший важливий аспект особливих видів  мита— це їх "точковий характер" впливу. Вони мають використовуватися  стосовно до імпорту окремих іноземних  товарів чи окремих іноземних виробників, які застосовують демпінг або субсидії при експорті або виробництві продукції, або при зростаючій загрозі для українського ринку масового імпорту товарів.

      Перед застосуванням особливих видів  мита провадиться розслідування (за дорученням уряду країни) конкретних випадків з метою отримання об'єктивних доказів того, що саме несприятливий вплив іноземної конкуренції завдав або невідворотно загрожує завдати істотного збитку якій-небудь галузі економіки держави. Ці обставини ускладнюють процес введення та використання особливих видів мита. У процесі розслідування провадяться двосторонні переговори, визначаються позиції, розглядаються можливі пояснення ситуації, що виникла, робляться спроби розв'язати проблему іншим шляхом. Слід зауважити, що введення особливих видів мита є надзвичайним заходом, який використовують країни для врегулювання торговельних суперечностей.

      Відповідно  до законодавства Україна в окремих  випадках при ввезенні на митну територію  чи вивезенні за межі цієї території  товарів незалежно від інших видів мита може застосовувати антидемпінгове спеціальне мито та компенсаційне мито.

      Механізм  використання антидемпінгового мита —  це система заходів, пов'язаних з  використанням митного тарифу з  метою блокування потоку товарів, реалізація яких відбувається за демпінговими цінами. При цьому під демпінгом розуміється продаж значних за обсягами партій товару за цінами, які суттєво нижчі, ніж при звичайних комерційних операціях на внутрішньому ринку (або в країні походження даного товару) і завдають або можуть завдати економічного збитку національній промисловості або суттєво загальмувати її розвиток.

      Таким чином, дане визначення чітко класифікує два критерії, які необхідні для  констатації факту демпінгу,—  ціновий, або вартісний, критерій та критерій економічного збитку. Тому при здійсненні антидемпінгових процедур насамперед визначаються поняття "нормальна ціна" і "нормальна вартість". Під "нормальною ціною товару" розуміють ціну, за якою аналогічний товар реалізується на внутрішньому ринку країни-експорту або походження. Якщо продаж аналогічних товарів на ринку країни-експорту або походження відсутній чи неможливо зробити правильне порівняння, то "нормальною" ціною вважається ціна аналогічних товарів, відповідно до якої товари експортуються до інших країн. Якщо і таким способом неможливо встановити нормальну ціну, то нею вважається "нормальна вартість", яка отримується додаванням "фактичних" витрат виробництва і помірного обсягу прибутку. Ціни кваліфікуються як демпінгові, якщо різниця між "нормальною" продажною ціною і ціною угоди перевищує встановлений процент, як правило, це 20 %.

Список  використаних джерел

1. Закон України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22 грудня 1998 р. // Голос України. -- 1999. -- 26 лютого.
2. Закон України "Про захист національного товаровиробника від субсідованого імпорту" від 22 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1999. -- № 12-13.
3. Закон України «Про єдиний митний тариф» N 2098-XII від 05.02.92, із змінами та доповненнями.
4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навчальний посібник; 2-ге видання, перероблене та доповнене. - Київ: ЦНЛ, 2006.- 792с.
5. Ківалов С. В., Кормич Б. А. Митна політика України: Підручник. - Одеса: Юридична література, 2001. - 256 с.
6. Киричкнко О.А. Менеджмент зовнішньекономічної діяльності: Навчальний посібник - 3-тє видання, перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002.
7. Кормич Б.А. Державно-правовий механізм митної політики України. - Одеса: Астропринт, 2000.
8. Мадиярова Д.М. Стратегия формирования внешнеэкономической деятельности.- Алматы: Экономика, 1999. - 184с.
9. Михно І., Сіренко В. До питання про ефективність міжнародного товарообміну України з країнами СНД // Економіка України. - 2004. - № 2. - С. 80.
10. Митний кодекс України від 12 грудня 1991 р.// ВВР України .- 1992 . - № 16
11. Небава, М.І. Теорія макроекономіки: Навчальний посібник для студ. вищ. навчальних закладів / М.І. Небава; Мін-во освіти і науки України. - Київ: Слово, 2003. - 536с. Ревенко А. Проблемы формирования национальной экономической безопасности Украины //Экономика Украины. - 2004. - № 11. - С. 15.
12. Розвиток зовнішньої торгівлі України та її економічна безпека /В.Г. Андрійчук, О.С. Власюк, А.І. Мокій, В.П.Титаренко; За ред. В.Г. Андрійчука: Моногр. - К.: НІСД, 2003. - 148 с. - (сер. “Екон. стратегії”; Вип. 4).
13. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України. - К. : Логос, 1999.
14. Терещенко С., Науменко В. Основи митного законодавства в Україні. Теорія і практика. - К., 1999
15. Україна на міжнародній арені. - К. Основи, 2000.
16. Циганкова Т.М., Петрашенко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 488.
17. Хэрис, Дж. Мэнвилл. Международные финансы /Пер. с англ. - М.: Информ.-издат. дом “Филингъ”, 1999. - 296 с. - (Сер. “Экономика для практиков”).
18. www.uaie.com.ua - інформаційний сайт Української асоціації імпортерів і експортерів.
19. www.rada.gov.ua - офіційний сайт Верховної ради України
20. www.minfin.gov.ua - офіційний сайт Міністерства фінансів України