Страхування фінансових ризиків

Щодо страхування кредитних ризиків, то у залежності від місця і причин виникнення цього ризику виділяють наступні види кредитного страхування:

      страхування споживчого кредиту;

      страхування комерційного (товарного) кредиту;

      страхування банківського кредиту;

      страхування експортного кредиту;

      страхування фінансового кредиту;

      страхування вексельного кредиту.

Зупинимося лише на окремих аспектах.

Насамперед, варто виділити страхування споживчого кредиту на придбання товарів тривалого користування. У даному випадку банк, надаючи кредит, вимагає страхування тих, хто одержує позичку. Часто під терміном „кредитне страхування” мають на увазі страхування на випадок смерті або втрати працездатності особою, яка оформила кредит. Даний вид страхування широко застосовується при забезпечення застави (наприклад, при заставі майна) : банк або позичкова каса, надаючи кредит, одночасно страхує тих, хто одержує позичку. У випадку смерті застрахованого і непогашення основної суми і/або відсотків, заборгованість покривається за рахунок страхової суми.

У процесі товарообігу доволі часто виникає ситуація, коли покупець з різних причин не може відразу розплатитися з постачальником. У цьому випадку виникає необхідність у відстрочці платежу – комерційному кредиті. За кордоном такий кредит називають також товарним, торговим або внутрішнім кредитом.

Основними принципами страхування товарного ( внутрішнього) кредиту є те, що страховики не гарантують виплату боргу до встановленого терміну: вони виплачують компенсацію внаслідок неплатоспроможності або доведеного факту банкрутства дебітора. Компенсація звичайно складає від 75 до 90% визнаних втрат у межах суми кредитування. Умовою нормального страхування кредиту є те, що власник полісу приймає незастраховану частину на свій власний ризик, доплачуючи від себе можливу різницю між застрахованою сумою і надходженнями від дебітора або продажу вищезгаданого забезпечення. Ця операція вимагає досить значного терміну (що досягає, але звичайно не перевищує трьох місяців), під час якого страхова організація встановлює розміри кінцевого збитку.

Щодо експортного кредиту, то головною особливістю його страхування є те, що підприємець, найчастіше експортер, що бажає застрахувати кредит, наданий іноземному покупцю, вступає в угоду з страховою організацією, що володіє достатньою інформацією про кредитоспроможність потенційних імпортерів у певній країні. Відповідно до такої угоди, страхова організація, якщо вона знайде можливим здійснити страхову операцію, погоджується нести відповідальність за ту чи іншу частку ризику, пов’язаного з кредитуванням торгової операції. Ініціатива страхування звичайно завжди залишається на стороні експортера, при цьому, можуть мати місце як страхування наданого вперше кредиту, так і пролонгація вже наданого кредиту.

Говорячи про страхування інвестиційних ризиків, варто зазначити, що метою та­кого страхування є захист інвестиційних вкладень від можливих втрат, що виникають внаслідок несприятливої, непередбаченої зміни кон’юнктури ринку й погіршення інших умов для здійснення інвестиційної діяльності. Воно поділяється за характером страхових ризиків на страхування від політичних і комерційних ризиків. Договори страхування від політичних ризиків укладаються при здійсненні інвестицій в іноземні держави, адже у цьому випадку характерним є  неможливість математичної оцінки ймовірності настання страхових випадків й надто високі розміри збитків. Тому приватні страховики, за рідкісним винятком, таким не займаються. До такого страхування  найчастіше вдаються державні страхові структури країни-інвестора і міжнародні фінансові організації.

Проблеми страхування фінансових ризиків

Певні складнощі у страхуванні фінансових ризиків полягають в умовах їх страхування. Так залежно від складності випадку страхова компанія, перш ніж дати свою згоду чи відмову, може вивчати підприємство від одного дня до тижня, іноді навіть підключаючи власну службу безпеки. Проводиться детальний аналіз фінансово-економічних показників діяльності клієнта та його контрагента, їх позицій на ринку та кредитної історії сторони, яка має виконати зобов’язання, а також досвіду взаємодії клієнта з даним контрагентом. Крім того, уважно вивчається договір, коректність та відповідність законодавству його окремих положень (страхова компанія може навіть давати рекомендації клієнту для мінімізації його ризиків).

Організація може розраховувати на страхування за таких умов:

      Досвід роботи, взаємодії без збитків з належним виконанням зобов’язань у попередні роки (загалом піднімають звітність 2–5-річної давності).

      „Добре ім’я” контрагента, його задовільний фінансово-економічний стан.

      Достатньо прийнятна для страховика страхова сума (компанії не можуть надто ризикувати у фінансовому плані). Для кожної СК верхня межа цієї суми може бути іншою.

      Контрагент на забезпечення своїх зобов’язань має надати ліквідну заставу.

Наявність ліквідної застави, мабуть, для багатьох є найпроблематичнішою серед вимог страхових компаній. Адже для того, щоб застрахувати свій фінансовий ризик, потрібно вмовити контрагента надати страховику ліквідну заставу. Якщо її немає – компанії відмовляються брати на себе фінансові ризики. До того ж, встановлюється досить високий розмір страхової франшизи (частка, яка не повертається при виплаті страхової суми), в деяких випадках вона може досягати 15 відсотків.

Такі, досить суворі вимоги пояснюються не менш суворим економічним кліматом нашої країни, а також самою природою фінансових ризиків. Деякі характерні ознаки переводить їх в ранг таких, що не страхуються. Адже класичний страховий випадок має бути наділений двома властивостями – рвипадковістю та вірогідністю, тобто не повинен залежати від чиєїсь волі чи бажання. У випадку з фінансовими ризиками все зовсім інакше – суб’єкт договору має можливість безпосередньо впливати на вірогідність настання страхового випадку. Наприклад, може бути змова між страхувальником та контрагентом або імітація страхового випадку з метою отримання додаткової вигоди. Єдиний засіб боротьби з такими випадками для страховиків - мати справу з „допропорядними” компаніями, які дорожать своїм іміджем, та ретельний аналіз самої операції, ризиків, що її супроводжують, клієнта і його контрагента, а також формування умов договору таким чином, щоб максимально нейтралізувати вплив суб’єктивного фактору.

Ігор Феленко, начальник відділу страхування відповідальності та фінансових ризиків НАСК «Оранта» зазначає: ”До страхування фінансових ризиків ми підходимо виважено та дуже уважно, вивчаємо усі критерії та процеси, які супроводжують даний ризик. Продавати страхування „як пиріжки”, склавши анкету з запитаннями та встановивши наперед суму, ми не можемо. Часто вимоги, які ставляться страховиками до суб’єктів страхування, не задовольняють їх. Наприклад, страхувальник не хоче обтяжувати свого партнера у зв’язку із заставою. Або контрагент ні про страхування, ні про заставу не хоче чути, переконуючи, що є договір, і всі умови будуть виконані. Але час від часу на такі умови все ж погоджуються. Адже страхування, приміром, значно спрощує процедуру видачі кредитів для банків, і перекладає проблеми, пов’язані з реалізацією застави і т. ін., на страхову компанію. У портфелі НАСК «Оранта» страхування фінансових ризиків становить близько 5,5%.”

Отже, страхування фінансових ризиків, особливо в Україні, вважається найбільш ризикованим страхуванням. Якщо зарубіжні компанії можуть отримати таке страхування без зайвих проблем, то фінансові ризики вітчизняних підприємств зарубіжні страхові компанії відмовляються перестраховувати, вважаючи це неприйнятним для себе.

Список використаної літератури

1.      Борзак О. Шляхетна справа? Страхування фінансових ризиків поки не виправдовує сподівань // Консалтинг в Україні. – 2007. - №2. – с.8-10.

2.      Грачов В.І., Корда Т.П. // Фінанси України. - № 10. - 2004. -ст.58.

3.      Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія .- Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш .-2002 .-ст. 94-100.

4.      Пісоцька Р. Застрахувати можна лише фінансові ризики ... з надійним партнером // Молодь і підприємництво. – 2004. - №11.

5.      Стецюк В.М., Хавтур О. Страхування фінансових ризиків //Фондовий ринок .-№12.-2006.-ст.8.

6.      Страхування фінансових ризиків // Страхова справа .- № 2(10).-2005. -ст.28.

7.      Шелехов К.В. Бігдаш В.Д. //Страхування. Страхові послуги .- 2005.-ст. 250-251.

8.      www.forINSURER.com