Система соціального страхування

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Февраля 2013 в 01:12, курсовая работа

Описание

Зародившись у період розкладання первіснообщинного ладу, воно поступово стало неодмінним супутником суспільного виробництва. Початковий зміст розглянутого поняття пов'язаний із словом “страх”. Власники майна, вступаючи між собою у виробничі відношення, переживали страх за його цілість, за можливість знищення або втрати в зв'язку зі стихійними лихами, пожежами, грабежами й іншими непередбаченими небезпеками економічного життя.

Содержание

Вступ
1. Теоретичні основи соціального страхування
1.1 Історія виникнення і розвитку соціального страхування
1.2 Сутність соціального страхування
1.3 Види соціального страхування
Висновки до розділу 1
2. Формування бюджетів фондів загальнообов’язкового соціального страхування
2.1 Аналіз виконання і формування бюджету фонду обов’язкового соціального страхування від тимчасової непрацездатності
2.2 Аналіз виконання і формування бюджету фонду обов’язкового соціального страхування на випадок безробіття
2.3 Аналіз виконання і формування бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
2.4 Аналіз виконання і формування бюджету фонду солідарної системи обов’язкового державного пенсійного страхування України (Пенсійний фонд)
Висновки до розділу 2
3. Удосконалення системи соціального страхування
Висновки
Список літератури

Работа состоит из  1 файл

Система соціального страхування.doc

— 228.00 Кб (Скачать документ)

Зміст

Вступ

1. Теоретичні  основи соціального страхування

1.1 Історія виникнення  і розвитку соціального страхування

1.2 Сутність  соціального страхування

1.3 Види соціального  страхування

Висновки до розділу 1

2. Формування  бюджетів фондів загальнообов’язкового соціального страхування

2.1 Аналіз виконання  і формування бюджету фонду  обов’язкового соціального страхування  від тимчасової непрацездатності

2.2 Аналіз виконання  і формування бюджету фонду  обов’язкового соціального страхування  на випадок безробіття

2.3 Аналіз виконання і формування бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

2.4 Аналіз виконання  і формування бюджету фонду  солідарної системи обов’язкового  державного пенсійного страхування  України (Пенсійний фонд)

Висновки до розділу 2

3. Удосконалення  системи соціального страхування

Висновки

Список літератури

Додатки

 

Вступ

Соціальне страхування - одна з найдавніших категорій  суспільних відносин. Зародившись у  період розкладання первіснообщинного  ладу, воно поступово стало неодмінним супутником суспільного виробництва. Початковий зміст розглянутого поняття пов'язаний із словом “страх”. Власники майна, вступаючи між собою у виробничі відношення, переживали страх за його цілість, за можливість знищення або втрати в зв'язку зі стихійними лихами, пожежами, грабежами й іншими непередбаченими небезпеками економічного життя.

Ризикований характер суспільного виробництва - головна  причина занепокоєння кожного власника майна і товаровиробника за своє матеріальне благополуччя. На цьому грунті закономірно виникнула ідея відшкодування матеріального збитку шляхом солідарної його розкладки між зацікавленими власниками майна. Якби кожний окремо узятий власник спробував відшкодувати збиток за свій рахунок, то він був би змушений створювати матеріальні або грошові резерви, рівні по розміру вартості свого майна.

Тим часом життєвий досвід, заснований на багаторічних спостереженнях, дозволив зробити вивід про випадковий характер настання надзвичайних подій  і нерівномірності нанесення збитку. Було помічено, що число зацікавлених господарств, часто бувають більше числа постраждалих від різних небезпек. За таких умов солідарна розкладка збитку між зацікавленими господарствами помітно згладжує наслідки стихії й інших випадків.

При цьому чим  більша кількість господарств бере участь у відшкодуваннях збитку, тим  менша частка засобів доводитися на частку одного учасника. Так виникнуло  страхування, сутність якого складає  солідарне відшкодування збитків.

В умовах сучасного  суспільства страхування перетворилося в загальний універсальний засіб страхового захисту усіх форм власності, прибутків і інших інтересів підприємств, організацій, фермерів, орендарів, громадян.

Термін “страхування”, що виражає перерозподільні відношення, із приводу відшкодування збитку, варто відрізняти від інших значень цього слова. Зокрема, вираз “страхування” (страховка, підстрахування) іноді вживається в значенні підтримки в якій справі, гарантії удачі в чому-небудь, забезпечення безпеки людей при проведенні небезпечних робіт, при виступах гімнастів і акробатів, а також запасу тривкості і надійності споруджень і механізмів і т.д. У даному випадку цей термін вживається в значенні інструмента відшкодування збитку.

Перерозподільні відносини, властиві страхуванню, повязані, з одного боку, із формуванням страхового фонду за допомогою заздалегідь фіксованих страхових платежів, з іншого боку - із відшкодуванням збитку з цього фонду учасникам страхування. Оскільки зазначені перерозподільні відношення повязані з рухом грошової форми вартості, економічна категорія страхування є складовою частиною категорії фінансів. Специфічність фінансових відношень при страхуванні перебуває в ймовірному характері цих відношень. Імовірність збитку лежить в основі побудови страхових платежів, за допомогою яких формується страховий фонд. Використання засобів страхового фонду вимушено з настанням і наслідками страхових випадків.

Ці особливості  страхових відношень включають  їх у самостійну сферу фінансових відношень.

 

1. Теоретичні  основи соціального страхування

1.1 Історія виникнення  і розвитку соціального страхування

Історія створення  інституту соціального захисту  працюючих і, зокрема, соціального  страхування, не така вже й давня. Вона нараховує трохи більше 100 років  і бере свій початок з Германії, де протягом 1883 - 1889 років було прийнято низку законів про організацію державного соціального страхування робітників. Цей приклад досить швидко поширився спочатку в багатьох західних країнах, а потім і по всьому світі. Тепер майже повсюдно в тій чи іншій формі існує державна система соціального страхування. Природно, що тут в залежності від групи держав або окремої держави спостерігається чимала різниця в можливостях соціального захисту. Україні притаманний свій шлях розвитку соціального страхування. Перші страхові закони в Україні, яка була складовою частиною Російської імперії, появились на початку ХХ століття як захисна реакція урядових структур на вимоги робітників створити гарантовані правила соціальної захищеності на виробництві. Вже в 1901 році законодавчим актом передбачалось призначення пенсій робітникам гірничих заводів і копалень за рахунок роботодавців, яких визнавали винними в пошкодженні здоров’я. І, як прямий наслідок організованих виступів і масових страйків робітників, 2 червня 1903 року введено “Правила о вознаграждении потерпевших вследствие несчастных случаев рабочих и служащих, а равно членов их семейств в предприятиях фабрично-заводской, горной и горнозаводской промышленности“. Цей день став, так би мовити, днем народження державного соціального страхування.

В 1912 році були прийняті на державному рівні закони "Про забезпечення робітників на випадок захворювання", "Про  страхування робітників від нещасних випадків на виробництві" і ряд  інших. Були створені так звані лікарняні  каси, пізніше їх стали називати страховими касами. Вони надавали робітникам два види допомоги: у випадку захворювання та при нещасному випадку. Допомога по тимчасовій непрацездатності призначалась від половини до двох третин заробітку і виплачувалась лише з четвертого дня хвороби. Допомога по вагітності і пологах видавалась протягом шести неділь робітницям, які пропрацювали на даному підприємстві не менше трьох місяців.

Після 1917 року соціальне  страхування в Україні розвивалось  в єдиному руслі всіх республік  Радянського Союзу. В перші роки після революції в умовах громадянської війни йшли пошуки більш ефективних форм соціального захисту трудівників. І, як наслідок, в 1918 році було прийняте положення про соціальне забезпечення працюючих, яке гарантувало забезпечення всіх найманих працівників незалежно від особливостей праці допомогою при тимчасовій втраті заробітку у зв’язку з хворобою, пологами і родами, каліцтвом. Починаючи з 1922 року виплата допомога здійснювалася безпосередньо підприємствами в залік страхових внесків.

В 1929 році державне соціальне страхування мало єдиний цільовий бюджет. Разом з тим вже  тоді в нормативних-правових актах  підкреслювалось, що кошти державного соціального страхування є цільовими  і використовувати їх на інші цілі недопустимо. А з 1931 року за рахунок коштів державного соціального страхування фінансуються санаторно-курортне лікування в спеціалізованих установах, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку та дитячі оздоровчі табори.

Переломним  моментом в історії соціального  страхування є передача його в управління профспілкам. Рішенням союзного уряду 23 червня 1933 року всі кошти соціального страхування, а також санаторії, будинки відпочинку та ряд інших установ були передані профспілкам

Демократичні  перетворення в суспільстві вимагали відповідних змін і в правових відносинах. В Україні на порядок дня життя поставило питання про удосконалення системи соціального страхування. У лютому 1991 року Уряд України і профспілки (на той час Рада Федерації незалежних профспілок України) прийняли спільну постанову "Про управління соціальним страхуванням в Україні", а в березні того ж року профспілки за участю представників Мінпраці, Мінфіну, Нацбанку України на практиці реалізували положення прийнятої спільної постанови. Так було створено принципово нову структуру – Фонд соціального страхування України. Організаційно Фонд здійснював свою діяльність через створене правління Фонду, до складу якого входила абсолютна більшість представників від профспілкових об’єднань. Правління Фонду розробляло та затверджувало Положення про Фонд та його виконавчі органи.

При створені Фонду  ставилась головна мета – забезпечити  фінансову самостійність та стабільність системи соціального страхування, використати накопичений досвід і не допустити руйнування механізму  реалізації конституційного права громадян на соціальне страхування.

Мета була досягнута. Підтвердженням цього є те, що Фонд соціального страхування України, працюючи в екстремальних умовах, викликаними економічною кризою, стабільно забезпечував всі виплати  допомог по соціальному страхуванню, передбачені діючим законодавством. Йдеться насамперед про виплати допомоги в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю і пологами, на народження дитини, поховання, а також часткову оплату санаторно-курортного лікування та інших форм профілактичного оздоровлення.

18 січня 2001 року  Верховною Радою України, відповідно  до Основ законодавства України  про загальнообов'язкове державне  соціальне страхування, прийнято  Закон України "Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" і визначено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності правонаступником Фонду соціального страхування України.

 

1.2 Сутність соціального страхування

Сутність страхового захисту полягає у нагромадженні  і витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного  впливу ризиків і відшкодування  пов’язаних із ними витрат.

Нова система економічних і соціальних відносин, зумовлених переходом до ринку, породжує потребу у розвитку страхування як засобу захисту виробництва, майна, добробуту громадян. Страхування завжди передбачає акумулювання коштів багатьох осіб (учасників страхування) у спеціальних цільових фондах, які управляються юридичною особою, що має на це право. Тому страхові відносини завжди складаються з приводу умов формування і використання коштів цільового страхового фонду.

Страхові фонди  — це некомерційні самоврядні організації, які не можуть займатися іншими видами діяльності, окрім тієї, заради якої їх створено, та не мають права використовувати свої кошти для цілей, відмінних від тих, що визначають їхню страхову діяльність.

До фонду  страхового захисту належать:

1.  Централізовані та грошові резерви держави;

2.  Децентралізовані фонди;

3.  Фонди створені методом страхування.

Страхування —  це вид цивільно-правових відносин, щодо захисту майнових інтересів  громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Будь - які відносини передбачають наявність, як мінімум, двох суб'єктів.

Страховики  – це організація, яка згідно з  отриманою ліцензією бере на себе за певну плату, зобов’язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам, яким був  завданий збиток та виплатити страхову суму.

Страхувальники  – юридичні особи та дієздатні  громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого  власного інтересу або інтересу третьої  особи, сплачують страхові премії і  мають право (за договором або  за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

Соціальне страхування  – це форма соціального захисту  населення, система заходів щодо матеріального забезпечення та соціального  обслуговування в старості, на випадок  тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та в інших випадках, передбачених законодавством.

Предметом соціального  страхування є основні соціальні  ризики, які загрожують відтворенню  населення: тимчасова непрацездатність у результаті хвороби, ушкодження здоров'я, вагітності та пологів, догляду за членом сім'ї; постійна непрацездатність у результаті інвалідності та старості; втрата трудового доходу у зв'язку з неможливістю працевлаштування; втрата доходів сім'ї у випадку смерті годувальника; виникнення непередбачуваних витрат у випадку оплати медичних послуг, народження і виховання дитини, оплати ритуальних послуг та поховання.

Об’єкт соціального  страхування — майнові інтереси громадян, пов'язані з компенсацією втрати трудового доходу або оплатою видатків, які раптово виникли внаслідок настання соціальних ризиків.

Як соціально-економічна категорія, соціальне страхування  — це система відносин з розподілу  і перерозподілу національного  доходу, які полягають у формуванні зі страхових внесків, що сплачують працюючі громадяни та роботодавці, державних дотацій спеціальних страхових фондів, кошти яких використовують для утримання осіб, які не беруть участі у суспільній праці.

Чітко виділяється  дві форми страхування:

-  добровільне страхування;

-  обов’язкове страхування (в Україні ця форма є державною).

В Україні існують  такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

-  пенсійне страхування;

-страхування  у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами,  зумовленими похованням чи народженням;

- медичне страхування;

- страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності;

-  страхування на випадок безробіття;

Информация о работе Система соціального страхування