Порівняльний аналіз підгалузей особистого страхування

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Февраля 2013 в 00:13, реферат

Описание

Особисте страхування має багато спільного із соціальним страхуванням, і насамперед щодо об’єктів страхового захисту громадян. Проте між особистим страхуванням і соціальним є відмінності. Головна з них стосується джерел формування страхових фондів. В особистому страхуванні ними є переважно індивідуальні доходи громадян, а в соціальному — кошти підприємств, установ, організацій.

Содержание

Вступ
1.Поняття та види особистого страхування
2. Страхування життя та пенсій
3.Страхування від нещасних випадків, його основні види та форми здійснення
4. Медичне страхування
Висновок
Список використаної літератури

Работа состоит из  1 файл

СТРАХУВАННЯ-реферат.doc

— 101.00 Кб (Скачать документ)

Міністерство  науки і освіти України

Чернігівський державний технологічний університет

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

З дисципліни

«Страхування»

На тему:

Порівняльний аналіз підгалузей особистого страхування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студент групи ФК-101                                                      Кулік А.А.

 

Викладач                                                                             Романенко Т.О.

 

 

 

ЧДТУ 2013

ЗМІСТ

 

Вступ

1.Поняття та види особистого страхування

2. Страхування життя та пенсій

3.Страхування від нещасних випадків, його основні види та форми здійснення

4. Медичне страхування

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Згідно з класифікацією  страхування за об’єктами особисте страхування розглядається як окрема галузь. Особисте страхування має на меті надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їхніх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників за рахунок коштів підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров’я.

 

 Особисте страхування  має багато спільного із соціальним  страхуванням, і насамперед щодо  об’єктів страхового захисту  громадян. Проте між особистим  страхуванням і соціальним є відмінності. Головна з них стосується джерел формування страхових фондів. В особистому страхуванні ними є переважно індивідуальні доходи громадян, а в соціальному — кошти підприємств, установ, організацій.

 

 В особистому страхуванні розглядають такі страхові ризики: смерть страхувальника (застрахованого); тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності; закінчення страхувальником (застрахованим) активної трудової діяльності у зв’язку із виходом на пенсію; дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку страхування.

 

 До підгалузей особистого  страхування належать страхування  життя (пенсій), страхування від  нещасних випадків і медичне  страхування. Останні дві підгалузі  в економічній літературі об’єднуються  під назвою «страxування здоров’я».

 

 Здійснення особистого  страхування пов’язане з певними  труднощами. При його проведенні  дуже важко, зокрема, правильно  оцінити ті ризики, які приймаються  на страхування. Через це таке  страхування пов’язане, по суті, із встановленням умовної страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

 

 Поділ страхування  на окремі підгалузі зумовлюється  сукупністю ризиків, які вони  об’єднують, тривалістю дії договорів  страхування, а також порядком накопичення коштів для здійснення страхових виплат. Враховуючи останнє, страхування життя , що характеризується поступовістю такого накопичення протягом дії договору страхування, об’єднує накопичувальні види особистого страхування, а страхування від нещасних випадків і медичне страхування — ризиковані.

 

 Ризики, які існують  при страхуванні життя, пов’язані  з невизначеністю тривалості  останнього для кожного окремого  страхувальника. Так, коротке життя  людини, наприклад годувальника  сім’ї, породжує значні проблеми для його дружини й дітей. Тривале життя створює проблему фінансового забезпечення в похилому віці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття та  види особистого страхування

 

Особисте страхування  проводиться на випадок смерті страхувальника (застрахованого), тимчасової або постійної втрати ним працездатності (втрати здоров'я), дожиття страхувальника (застрахованого) до кінця строку дії договору страхування або до визначеної в договорі події. Особливістю цієї галузі є поєднання в її рамках усіх видів страхування, що пов'язані зі страховим захистом життя й здоров'я особи, а також додатковим пенсійним її забезпеченням. При цьому окремі види належать до довгострокового («накопичувального»), а окремі — до загального страхування. Саме ця особливість зумовлює потребу виокремлення підгалузей особистого страхування.

 

Особисте страхування  включає три підгалузі. Їх існування  пов'язане з різною тривалістю договорів  страхування і різними обсягами страхової відповідальності (переліком  подій, на випадок яких проводиться  страхування). Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя. У рамках цих підгалузей виокремлюються види особистого страхування.

 

Особисте страхування 

 

·     індивідуальне  страхування;

 

·     колективне страхування;

 

·     страхування  пасажирів;

 

·     страхування  дітей;

 

·     страхування  туристів;

 

·     інші види.

 

·     страхування  здоров’я на випадок хвороби;

 

·     безперервне  страхування здоров’я;

 

·     інші види.

 

·     змішане  страхування життя;

 

·     страхування  дітей;

 

·     страхування  пенсій;

 

·     весільне страхування;

 

·     довічне  страхування;

 

·     інші види.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Страхування життя та його основні види

 

 Страхування життя   передбачає відповідальність страхової  компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров’я від нещасного випадку.

 

Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося як вигідне вкладення  грошей. Страхувальник (застрахований) за договором страхування життя може розраховувати на страхову суму або пенсію в разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. Отже, страхування життя дає змогу полегшувати передання майна, створювати грошові фонди для різних цілей (наприклад, витрат на успадкування або поховання).

 

 Окрім того, значне  поширення страхування життя сприяє зменшенню соціальної напруги та навантаження на соціальний бюджет країни. Довгострокове страхування життя, договори за якими можуть бути укладені і на 10, і на 20, і на 40 років, дає можливість накопичувати досить великі страхові фонди, тимчасово вільна частина яких може бути використана як джерело інвестицій у народне господарство, що сприяє стабілізації фінансового стану держави.

 

 Договори страхування  життя мають певні особливості.  Так, у разі страхування життя  відповідальність страхової компанії настає, якщо страхувальник (застрахований) помер з будь-якої причини (а не тільки від нещасного випадку, як це передбачено при страхуванні від нещасних випадків). Договір страхування вважається договором приєднання, оскільки цей договір, і особливо загальні його умови, виробляється лише страховиком. Страхувальник погоджується на умови, які пропонує йому страховик. Це договір доброї волі, бо в його основу покладено довіру між страховиком і страхувальником. Наприклад, страхувальник, укладаючи договір, зобов’язаний відповідати на поставлені запитання, і відповідати чесно. Інакше договір страхування вважається недійсним.

 

Світова страхова практика поділяє страхування життя на страхування капіталів та страхування  рент. У свою чергу, страхування капіталів передбачає можливість укласти договори страхування з умовою виплати певної суми при дожитті страхувальника до зазначеного в договорі строку (події) або в разі його смерті. Страхування капіталів передбачає створення нових капіталів. Великим попитом у страхувальників користується змішане страхування життя, згідно з умовами якого передбачається виплата, якщо страхувальник доживе до зазначеного строку (віку) або помре протягом дії договору страхування.

 

 Якщо йдеться про  рентне страхування, то певна обумовлена договором частка виплачується страхувальникові (застрахованому) у вигляді регулярних періодичних виплат, а загальна сума останніх залежить від тривалості його життя.

 

Страхування життя є  дуже важливим напрямком діяльності на переважній більшості страхових ринків економічно розвинених країн світу. Потреба розвивати його надалі існує і в Україні. Україна вже має певний досвід щодо страхування життя за умов ринкової економіки.

 

Страхування до вступу в  шлюб (весільне) передбачає, що договір  може бути укладений із батьками (усиновителями) та іншими родичами дитини, опікунами (піклувальниками), тобто з фізичними особами, а також із юридичними особами — підприємствами, установами, організаціями. При укладанні договору з фізичною особою страхова компанія оговорює її вік (наприклад, від 18 до 72 років з умовою, що на момент закінчення договору цій особі буде не більш як 75 років) і стан здоров’я. Так, договори страхування не можуть бути укладені з непрацюючими інвалідами І групи. Договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до 15 років на випадок дожиття застрахованого до закінчення строку страхування і вступу в зареєстрований шлюб або досягнення 21 року. Договір страхування до вступу в шлюб може передбачати й відповідальність страховика при настанні смерті застрахованого під час дії договору або при втраті здоров’я у зв’язку із нещасним випадком.

 

Особливістю цього виду страхування є те, що в разі смерті страхувальника дія договору страхування  не припиняється, він продовжує діяти без подальшої сплати внесків до кінця строку страхування і дає право застрахованому одержати страхову суму на підставі дожиття.

 

Довічне страхування. Більшість  договорів довічного страхування  укладаються з метою полегшення фінансового тягаря тих, хто залишився живим після смерті страхувальника, і повинен його поховати або сплатити його борги. Договори довічного страхування поширюються на фізичних осіб, які перебувають у певних вікових межах, наприклад у віці від 20 до 70 років, і не укладаються з інвалідами І (і ІІ) групи. При укладенні договору страхування на достатньо велику суму страховик може вимагати лікарського засвідчення стану здоров’я страхувальника.

 

Страхування додаткової пенсії. Добровільне страхування  додаткової пенсії є своєрідним страхуванням на дожиття, яке попри безперечну доцільність з різних причин досі не набуло в Україні достатнього розвитку. Цей вид страхування докладно розглядається в підрозд. 8.3.

 

 Світова практика  страхування життя пропонує страхувальникам  різні його види (страхування життя на випадок смерті і на дожиття з підвищеною виплатою на випадок смерті (або на випадок дожиття), відновлюване або невідновлюване страхування життя, динамічне, фондове страхування життя тощо. Такі види користуються попитом у страхувальників, захищають їх самих або їхніх близьких від різних негараздів. Пропонований у розвинених країнах асортимент послуг із страхування життя становить великий інтерес для українських страховиків, а набутий там досвід уже починає використовуватися в Україні.

 

Одним із найпопулярніших видів особистого страхування є змішане страхування життя. Воно дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування капіталу на випадок дожиття до закінчення строку страхування і страхування капіталу на випадок смерті від будь-якої причини. Отже, змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку — дожиття до певної дати або події, а з іншого — смерть. Проте фактично може мати місце лише один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя, не тільки забезпечує й створює накопичення. Він має впевненість у тому, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

 

 Умовами договору  страхування може передбачатися відповідальність страховика і при втраті застрахованим здоров’я від наслідків нещасного випадку. Включення до відповідальності страховика відповідальності за наслідки нещасних випадків сприяє збільшенню тарифних ставок.

 

 Як правило, у  змішаному страхуванні життя страхувальник, який сплачує внески, і застрахований є однією й тією самою особою.

 

 

3. Страхування  від нещасних випадків, його основні  види та форми здійснення

 

Система страхування  від нещасних випадків у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її нормативно-правова, методична, організаційна та економічна база. Свій початок страхування від нещасних випадків бере з ХІХ століття, хоч згадки про таке страхування були ще в XVII—XVIII століттях. Інтенсивний розвиток страхування від нещасних випадків у Росії та Україні можна віднести до початку ХХ століття.

 

 Об’єктом страхового  захисту в разі страхування  від нещасних випадків є майнові  інтереси застрахованої особи,  які пов’язані з тимчасовим  чи постійним зниженням доходу  або додатковими втратами через смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.

Информация о работе Порівняльний аналіз підгалузей особистого страхування