Захист від монополізму у підприємницькій діяльності

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Февраля 2013 в 16:21, курсовая работа

Описание

Але попри всі негаразди державою передбачено систему захисту підприємницької діяльності, про що йтиметься в курсовій роботі. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18.02.92 р., також закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.06.96 р. Для розкриття суті, значення та дії цього закону я присвятила першу та другу глави курсової роботи.
Підсумовуючи усе вище сказане необхідно приділити велику увагу удосконаленню нормативної і правової бази, які б чітко регулювали підприємницьку діяльність і сприяли економічному зростанню України.

Содержание

Вступ……………………………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Захист від монополізму у підприємницькій діяльності.
1.1. Причини, які об’єктивно зумовлюють необхідність захисту прав та законних інтересів підприємців від монополізму…………………………………………………………………...4
1.2. Характеристика антимонопольного законодавства його становлення і розвиток……...5
1.3. Види антимонопольних порушень…………………………………………………………6
1.4. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства……………………11

Розділ 2. Правові засоби захисту підприємців від недобросовісної конкуренції.
2.1. Поняття недобросовісної конкуренції……………………………………………………13
2.2. Неправомірне використання ділової репутації господарського суб’єкта (підприємця)14
2.3. Створення перешкод господарюючим суб'єктам в процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції………………………………………………………...17
2.4. Неправомірне збирання, розголошення, та використання комерційної таємниці…….19
2.5. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію………………………………………24

Розділ 3. Дерегулювання як захист від втручання державних органів у підприємницьку діяльність.
3.1. Спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб‘єктів підприємницької діяльності………………………………………………………………………………………..29
3.2. Скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню……………………………………………………………………………………32
3.3. Скорочення видів підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню……….34
3.4. Скорочення видів підприємницької діяльності що вимагають одержання сертифікатів……………………………………………………………………………………..39
3.5. Лімітування перевірок та контролю за діяльністю суб‘єктів підприємницької діяльності………………………………………………………………………………………..42

Висновки………………………………………………………………………………………...46

Література……………………………………………………………………………………….47

Работа состоит из  1 файл

КР Монополізм.doc

— 471.00 Кб (Скачать документ)

Торговий патент – це державне свідоцтво, яке посвідчує право суб‘єкта підприємницької діяльності або його структурного (відокремленого) підрозділу займатися вище згаданими видами підприємницької діяльності. Але він не засвідчує право суб‘єкта на інтелектуальну власність.

Виходячи із змісту закону можна  прийти до висновку, що головними чинниками, які впливають на розвиток підприємництва при здійсненні патентування є ті, які регулюють порядок придбання  патенту, кількість видів діяльності, що підлягають патентуванню, вартість і порядок сплати за патент, межі втручання контролюючих органів при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про патентування.

Як свідчить практика з часу прийняття  закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” мали місце чисельні порушення, як з боку суб‘єктів підприємницької діяльності так і з боку контролюючих органів при здійсненні контролю за його додержанням.

Це в першу чергу пов‘язано  з тим, що придбання торгового  патенту є авансова оплата податку  на прибуток. Стаття 9 згаданого закону дає пряму вказівку на те, що нарахований до сплати податок на прибуток суб‘єкта підприємницької діяльності або структурного підрозділу, одержаний від здійснення операцій, які підлягають патентуванню, зменшується на суму вартості торгового патенту. Тому порушення з боку підприємців головним чином можна пояснити ухиленням від придбання патенту або зменшення його вартості, а державних контролюючих органів, якомога більше залучити коштів до бюджетів від їх реалізації. Це в свою чергу також стало одним з стримуючих факторів у розвитку підприємницької діяльності і негативно вплинуло на надходження коштів до бюджетів.

Тому одним з головних заходів  дерегулювання стало скорочення видів підприємницької діяльності що підлягають патентуванню. 10 лютого1998 р. був прийнятий закон України “Про внесення змін до закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, який набрав чинності з 1 квітня 1998 р., і вніс зміни в раніше діючи законодавство про патентування підприємницької діяльності.

Згідно ст.3 закону без придбання  торгового патенту суб‘єктами підприємницької  діяльності здійснюється торгівельна  діяльність з використанням групи  продовольчих товарів першої необхідності вітчизняного виробництва, реалізація яких не дає великого прибутку, і нараховує 14 видів. Наприклад: хлібобулочні вироби, борошно, цукор, олія, молокопродукція, продукти дитячого харчування і тощо.

Цей перелік вичерпний і розширеному  тлумаченню не підлягає. Раніше на ці види товарів видавався безплатний торговий патент. Але підприємець повинен подавати заявку на придбання патенту, чекати його видачі втрачаючи зайвий час. Сьогодні цього робити не потрібно.

Не потребує придбання патенту  також діяльність по купівлі продукції  у населення (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається по розрахунках у безготівковій формі через пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних, ганчіркових, а також заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів переробки.

Без придбання патенту здійснюється реалізація продукції вітчизняного виробництва фізичним особам які  перебувають у трудових відносинах з суб‘єктами підприємницької діяльності, а також через пункти продажу  товарів, вбудовані у виробничі  або адміністративні приміщення цього суб‘єкту.

 

- 35 -

Не патентується діяльність у торгівельній і виробничій сфері. Мається на увазі  громадське харчування на підприємствах, в установах, організаціях в тому числі і в навчальних закладах з обслуговуванням виключно своїх працівників, учнів і студентів навчальних закладів.

Законом України Про внесення змін до закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”  від 10 лютого 1998 року41 передбачено одержання  пільгових патентів для здійснення торгівельної діяльності товарами вітчизняного виробництва повсякденного попиту біля 40 видів. Наприклад, готові лікарські засоби, папір туалетний, зубна паста та порошок, косметичні серветки, дитячі тампони і інші санітарно-гігієнічні вироби з целюлози або її замінників, термометри, вугільне паливо, газ, торф і тощо.

         Щодо суб‘єктів підприємницької діяльності, які займаються продажем періодичних видань, друкованих засобів масової інформації і займаються торгівлею супутньої продукції згідно переліку, який налічує 40 видів такої продукції (ручки, олівці, мольберти, рами, підрамки для картин, канцелярські товари з паперу, або картону) то вони також повинні одержати пільговий патент за який внести одноразову плату у розмірі 25 гривень за термін дії патенту.

Вище наведений перелік товарів вітчизняного виробництва, який реалізується в роздрібній торгівлі тільки при наявності пільгового торгового патенту згідно раніше діючого законодавства реалізувався на підставі безплатного торгового патенту. (Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності).

Такі зміни в законодавстві  аж ніяк не сприяють скороченню переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню і не сприяють розвитку малого підприємництва, хоча і зрозуміло наміри держави поповнити бюджет за рахунок авансового податку на прибуток, яким як зазначалося раніше є торговий патент. На мій погляд зазначений вище перелік товарів вітчизняного виробництва можна було реалізовувати і без придбання торгового пільгового патенту. Щодо аргументів.

По-перше це товари мілкороздрібної  торгівлі широкого попиту, малої вартості, реалізація яких дає мізерний прибуток і не може бути значним джерелом поповнення бюджету.

По-друге, реалізацією таких товарів  займається більшість громадян України, які втратили роботу внаслідок катастрофічної ситуації в економіці України, а ті що роблять на підприємствах місяцями не отримують заробітної плати, пенсіонери та інші знедолені верстви населення для яких так звана підприємницька діяльність є по суті єдиним джерелом існування.

По-трете, проконтролювати на предмет  обов‘язковості придбання пільгового торгового патенту такої кількості  громадян стовідсотково практично  неможливо тому що реалізація цих  товарів здійснюється в межах  неорганізованого ринку. Тоді постає питання доцільно це робити? Відповідь: “ні”.

Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності в редакції від 10.02.1998 передбачена  видача спеціального торгового патенту  – державного свідоцтва, яке засвідчує  право суб‘єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування.

Спеціальний торговий патент може бути придбаний суб‘єктом підприємницької  діяльності, який займається роздрібною та оптовою торгівлею, діяльністю у  торгівельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти та інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Мається на увазі торгівельна діяльність, яка здійснюється суб‘єктами підприємницької  діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу  товарів, тобто:

- магазинах та інших торгових  точках, які знаходяться в окремих  приміщеннях, будівлях або їх  частинах і мають торгівельний  зал для покупців або використовують  його частину;

- кіоски, палатки та інші малі  архітектурні форми, які займають  окремі приміщення, але не мають вбудованого торгівельного залу для покупців;

 

- 36 -

- стаціонарні, малогабаритні і  пересувні автозаправні пункти, що здійснюють торгівлю нафтопродуктами  і крапленим газом;

- фабрики-кухні, фабрики заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;

- оптові бази, склади-магазини або  інші приміщення, які використовуються  для здійснення оптової торгівлі  за готівкові кошти, інші готівкові  платіжні засоби з використанням кредитних карток.

Спеціальний торговий патент може бути придбаний також суб‘єктами які  здійснюють побутову діяльність, тобто  діяльність, пов‘язану з наданням платних послуг для задоволення  особистих потреб замовника за готівкові  кошти, а також з використанням інших форм розрахунків.

При цьому діяльність по наданню  побутових послуг повинна здійснюватися, як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами.

Плата за спеціальний торговий патент залежить від площі, яка використовується суб‘єктом підприємницької діяльності для здійснення торгівельної діяльності.

Оскільки придбання спеціального патенту, це нова форма патентування деяких видів підприємницької діяльності, то її необхідно розглянути з точки  зору впливу на розвиток підприємницької діяльності. В позитивному плані в цілому можна розглядати ст.7 закону, яка регулює особливості оподаткування при придбанні спеціального торгового патенту. Згідно цієї норми суб‘єкт, який придбав спеціальний торговий патент звільняється від сплати податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток підприємств, плати (податку на землю) і збору за використання природних ресурсів, збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збору на обов‘язкове соціальне страхування, збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування, збору до Державного інноваційного фонду, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України, комунальний податок, ринковий збір, збір на видачу дозволу на розміщення об‘єктів торгівлі та сфери послуг.

На володарів спеціального торгового  патенту не поширюються вимоги закону України “Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в частині обов‘язкового застосування контрольно-касових апаратів.

Суб‘єкти підприємницької діяльності – фізичні особи звільняються від обов‘язку ведення обліку доходів і витрат щодо підприємницької діяльності, для здійснення якої придбали спеціальний торговий патент, а також ці доходи не включають до складу інших оподаткованих доходів, у тому числі до сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року. Вони також звільняються від обов‘язків подання декларації, як суб‘єкти підприємницької діяльності і подають декларації про свої доходи у порядку, передбаченому для громадян, які не займаються підприємницькою діяльністю.

Позитивним є і те, що суб‘єкти підприємницької діяльності самостійно приймають рішення про придбання  спеціального торгового патенту.

Але в законодавстві, яке регулює  порядок придбання спеціального торгового патенту на думку автора є ціла низка недоліків, які по суті зводять на нівець вище наведені позитивні моменти і аж ніяк не сприяють розвитку підприємництва.

У разі, коли декілька суб‘єктів підприємницької  діяльності мають торгівельні зали для покупців або надають побутові послуги в одному приміщенні, спеціальний торговий патент видається лише за умови, що всі суб‘єкти підприємницької діяльності придбають спеціальні торгові патенти.

Оскільки спеціальний торговий патент це плата за площу, а декілька суб‘єктів мають торгівельні  зали для покупців або надають побутові послуги в одному окремому приміщені, будівлі, або їх частинах, крім ринків усіх форм власності, то вони повинні кожний сплатити за придбання патенту в залежності від площі, яку займають і тільки після цього видається спеціальний торговий патент. Це по суті подвійне патентування, а також додаткова плата.

- 37 -

Щодо вартості спеціального торгового  патенту, то вона встановлюється органами місцевого самоврядування щорічно  після затвердження місцевого бюджету  залежно від місцезнаходження продажу поварів та асортиментного переліку або об‘єкта з надання послуг та їх виду. При цьому розрахункова сума надходжень за рік в вигляді плати за спеціальні торгові патенти не може бути меншою від загальної суми надходжень до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, податків і зборів сплачених суб‘єктом підприємницької діяльності за попередній бюджетний рік з врахуванням рівня інфляції. Вартість спеціального торгового патенту не обмежується граничними розмірами (п.4 ст.32).

Граничні розміри вартості патенту встановлені у слідуючих розмірах на рік:

- на території міста Києва  та обласних центрів – від  720 до – 3840 гр.;

- на території міста Севастополя,  міст обласного підпорядкування  і районних центрів – 360 до 1920 гри.;

- на території інших населених пунктів – до 960 гр.

При цьому для підприємців виникає  ряд питань пов‘язаних з придбанням спеціального торгового патенту. Як зазначалося раніше спеціальний  торговий патент (тобто його вартість) це авансовий податок на прибуток і сума надходжень від його сплати не може бути меншою ніж за попередній рік.

Наприклад підприємець за рік на – перед сплатив вартість спеціального патенту, але прибуток одержав менший. В даному разі він повинен сплатити менший розмір податку. Тому і плата  за спеціальний торговий патент повинна бути зменшена. Але цього не відбувається, тому, що це плата за площу. Якщо податок на прибуток більший ніж вартість придбаних патентів, то він зменшується на вартість патенту.

Информация о работе Захист від монополізму у підприємницькій діяльності