Торгівельні операції міжнародних корпорацій

2. Зміни в структурі угод, що укладаються на міжнародних товарних біржах. За останні десятиліття характерним є суттєве зростання біржового обороту за рахунок збільшення обсягів ф'ючерсних операцій порівняно з угодами на реальний товар. Ця тенденція притаманна для великих міжнародних товарних бірж, більшість з яких фактично відмовилася від угод з реальним товаром.

3. Зміна структури біржової торгівлі на тлі зростання асортименту біржових товарів. Розширення асортименту біржових товарів відбувається в основному за рахунок виходу на товарний ринок нових промислових сировинних товарів.

4. Концентрація міжнародної біржової торгівлі на великих товарних біржах. Характерним є скорочення кількості таких бірж, товарооборот яких був незначним, і зосередження практично всього біржового товарообороту на кількох біржах того чи іншого ринку.

5. Переважаючі тенденції до функціонування на світовому ринку універсальних товарних бірж. Внаслідок злиття кількох товарних бірж, які спеціалізуються на торгівлі певними видами біржового товару, створюється одна, де продають декілька видів товару, нетоварних цінностей, однак потоварна спеціалізація об'єднаних бірж зберігається.

6. Тенденції до розміщення товарних бірж у місцях споживання основних біржових товарів. Більша частина товарних бірж територіально розміщена в зонах концентрації споживання біржового товару.

7. Міжнародні товарні біржі є індикатором цін на світових товарних ринках. Незважаючи на те, що на товарних біржах обсяги угод, які закінчуються постачанням реального товару, порівняно зі світовим товарообігом, незначні, біржові ціни є оперативними, авторитетними і широко застосовуються при визначенні контрактних цін. На основі виключно біржових котирувань здійснюється більша частина світової торгівлі сільськогосподарською продукцією через позабіржовий ринок.

Розвиток біржової торгівлі протягом тривалого часу призвів  до появи великого різноманіття видів  товарних бірж. Для упорядкування  цих видів проводиться класифікація товарних бірж за окремими найбільш істотними  ознаками:

1. За регіоном дії:

- національні;

- міжрегіональні;

- міжнародні.

2. За характером асортименту  товарів, що реалізуються:

- вузькоспеціалізовані;

- спеціалізовані;

- універсальні.

3. За ступенем відкритості:

- відкриті;

- закриті.

4. За характером здійснюваних  біржових угод:

- реального товару;

- ф'ючерсні;

- опціонні;

- комплексні.

5. За організаційно-правовими  формами діяльності:

- АТВТ;

- АТЗТ;

- ТОВ;

- решта форм.

Міжнародні аукціони. Ще одним способом міжнародної торгівлі є аукціони, які спеціалізуються на збуті реальних товарів з суто індивідуальними властивостями.

Міжнародний товарний аукціон - це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів у завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться  продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.

У міжнародній торгівлі склалася дуже обмежена номенклатура товарів, які продаються з аукціонів (наприклад, хутро, чай, овеча вовна, квіти, каучук, шкіра, антикваріат). Близько половини світового виробництва овечої вовни реалізується шляхом аукціонної торгівлі. Найбільше значення мають австралійські і новозеландські аукціони, особливо аукціон у Сіднеї.

Традиційним аукціонним товаром є також чай. Чайні  аукціони проводяться в Калькутті (Індія), Джакарті (Індонезія), Момбасі (Кенія), Коломбо (Шрі-Ланка). Важливим центром аукціонної торгівлі каучуком є Сінгапур, хутром - Санкт-Петербург, антикваріатом - Крісті (Christie) і Сотбі (Sotheby) в Лондоні.

Товари, що продаються на аукціонах, бувають масовими і одиничними, але їхньою загальною рисою є неоднорідність партій чи окремих екземплярів, тобто їх не можна купувати без попереднього огляду одиниці товару (лоту), що продається.

У сучасній міжнародній  торгівлі спостерігається тенденція до падіння ролі аукціону, що викликано цілим рядом причин:

1. Посилення конкуренції  зумовило динамічний розвиток  прямих зв'язків між експортерами  та імпортерами без використання  посередницької ланки, перш за  все брокерів-аукціонерів.

2. Підвищення якості товарів і вдосконалення стандартизації сприяли розширенню товарних поставок більш рівномірної та гарантованої якості, збільшенню обсягу продажу товарів на основі окремих договорів.

3. Розробка асоціаціями  торговців типових контрактів  і вдосконалення механізму комерційного арбітражу привели до зростання торгівлі на основі типових контрактів.

4. Значні додаткові  витрати пов'язані з розвантаженням, зберіганням, відправкою товару  тощо, суттєво знижують ефективність  експорту.

5. Розвиток світової транспортної мережі та засобів зв'язку зумовив зростання визначеності термінів і поставки, що знизило потребу в запасах як резерві.

6. Зміщення аукціонів  з імпортуючих в експортуючі  країни, що пов'язано як з нижчими  накладними витратами при продажах  у місцях походження товару, так і з прагненням досягти більшого контролю за системою збуту своїх експортних товарів та посилити вплив на формування рівня цін.

Міжнародні тендери (торги). Міжнародні тендери є методом  міжнародної торгівлі, сутність якого  полягає в конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників через організований товарний ринок шляхом отримання до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим із них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників.

Термін "тендер" походить від англійського tender - офіційна пропозиція, замовлення на підряд та to tender - подавати замовлення (заявку) на участь у торгах. Посередником між покупцем і продавцем при цьому є тендерний комітет, який створюється імпортером. Основною функцією його є організація надходження замовлень на участь у торгах та робота з ними.

 

 

3. Страхування і державна підтримка експортних операцій міжнародних корпорацій.

Головна увага під  час вивчення питання має бути приділена державному страхуванню  експорту. Для стимулювання експорту держава часто застосовує страхування експортних кредитів, яке здійснюється через державні та напівдержавньї організації, а також за допомогою гарантій і доручень уряду. Існування таких форм страхування пояснюється тим, що приватні страхові компанії не в змозі взяти на себе політичні й економічні ризики на тривалий період. Страхування експортного договору залежить від суті експортної угоди, що лежить в основі цього договору, платоспроможності імпортера та його гарантії (банку чи уряду). У такому разі експортер може застрахувати ризик неплатежу за допомогою державного страхування на 85-95 % суми вимог.

Гарантії видаються  при дотриманні таких умов:

- заявник - резидент країни-експортера;

- товари і послуги мають походження країни-експортера;

- імпортер згоден сплатити аванс у розмірі 15-20 % від суми поставки;

- графік погашення заборгованості по середньо- і довгострокових кредитах передбачає кілька дат погашення протягом строку дії кредиту;

- учасники угоди зобов'язуються своєчасно надавати дані про неможливість своєчасного погашення кредиту, як наслідок, можливі збитки;

- дія гарантії починається після сплати збору, який отримує страхова організація.

Послуги з державного страхування експортних кредитів надаються  практично в усіх розвинутих країнах, але найбільш активно вони представлені у Швейцарії, Німеччині, США, Франції, де існують спеціальні інститути, коштами яких управляє держава.

Цими організаціями  страхуються звичайно такі види ризиків:

- зовнішньополітичний;

- заборони на переказ коштів, включаючи ризик мораторію;"

- кредитний, якщо замовник або боржник є державною установою (кредитні ризики приватних замовників не страхуються).

Способи страхування  експортних ризиків. Існують різні способи зниження ризиків, пов'язаних зі здійсненням експортно-імпортних операцій, а саме: банківські інструменти страхування ризиків (акредитив, гарантія і т. ін.) і страховки, особливо спеціальних страхових товариств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Торговельні операції здійснюються на багатьох національних ринках, які мають багато відмінностей як у вимогах до товарів (послуг), так і в методах продажу. Ці відмінності повинні оперативно і ретельно враховуватися на попередніх фазах бізнесу. Міжнародні корпорації у своїй торговельній діяльності спираються на розгалужену мережу посередників - оптових і роздрібних компаній. З одного боку, це спрощує процес продажу і зменшує зусилля на просування товарів, скорочує потребу в обігових коштах і підвищує рентабельність бізнесу, з іншого - виникає загроза ослаблення зворотного зв'язку між кінечним споживачем і корпорацією. Тому корпораціям доводиться підтримувати належну рівновагу між власними продажами і поставками посередника на всіх національних ринках.

Міжнародні корпорації мають значну кількість варіантів  організації торговельних операцій. Тобто провідні корпорації можуть продавати готову продукцію, напівфабрикати, ліцензії, патенти, вдаватись до лізингу устаткування, франчайзингу і т. д. Це потребує від менеджменту корпорацій використання сучасних інструментів порівняльного аналізу під час формування планів продажу. Торговельні операції являють собою завершальну, обслуговуючу фазу міжнародного бізнесу. Вони дозволяють реалізувати цінності корпорації у вигляді вироблених товарів, послуг, виконаних робіт. Переважна більшість провідних транснаціональних корпорацій самостійно створюють нові продукти, організовують їх виробництво, використовуючи міжнародну кооперацію, і лише після цього здійснюють торговельні операції. Тому доходи від таких операцій реалізують додаткові вартості, створені на попередніх фазах бізнесу.

 

 

Список використаної літератури

• Міжнародні економічні відносини: Система регулювання міжнародних економічних відносин: Підручник/А. С. Філіпенко, І. В. Бураковський, В. С. Будкін та ін. - К. :Либідь, 2001.-С. 304.
• Рогач О. Транснаціональні корпорації та економічне зростання. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2000. – 144 с.
• Рогач О.І., Шнирков О.І. Транснаціоналізація світового господарства і перехідні економіки. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. – 302 с.
• Руденко Л.В. Консолідована фінансова звітність мультинаціональної компанії. – Полтава: ПКІ, 2000. – 27 с.
• Світова економіка: Підручник/А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. – 2-ге вид., стереотип.- К.: Либідь, 2001.- 582 с.
• Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія /За ред. д-ра екон. наук, проф. Д.Г. Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2001. – 538 с.
• Терехов В.І., Петрук М.Є. Спільні підприємства. Створення та розвиток: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2004. – 232 с.
• Транснаціональні корпорації: Навч.-метод.посібн./ За ред. д-ра екон. наук, проф. Л.В.Руденко-Сударєвої.-К.:ЦУЛ, 2009.-142 с.
• Транснаціональні корпорації: навчальний посібник /В.Рокоча, О.Плотніков, В.Новицький та ін. – К.: Таксон, 2001. – 304 с.
• Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть/А. С. Філіпенко,   В. С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. – К.:Либідь, 2002.- С. 76-232.
• Уманців Ю.М., Швед Ю.А. Офшорне підприємництво у сучасній економіці: Монографія – К.: Атака, 2004. – 144 с.