Стимулювання природоохоронної діяльності підприємств

Павлоградський  технікум                                                                                               Державного ВНЗ «НГУ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 Доповідь з теми:

«Стимулювання природоохоронної діяльності підприємств»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала                                                                                                                                          студентка групи Б-1-10                                                                                           Малецька Оксана

План

1. Загальне  введення про економічне стимулювання                                                                            2. Основні принципи економічного  стимулювання                                                                                        3. Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.

 

 

Поліпшення умов і охорони праці, що відповідає інтересам не тільки безпосередньо працівників, а й підприємців та всього суспільства в цілому, в умовах ринку тісно пов'язано з економічним стимулюванням роботодавців.

Стимулювання заходів щодо охорони  праці здійснюється згідно з розділом IV «Стимулювання охорони праці» Закону України «Про охорону праці».

Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, накреслений чинним законодавством про оподаткування.

Економічне стимулювання націлено насамперед на посилання діяльності та заінтересованості підприємств у поліпшенні умов праці на робочих місцях, а також підвищення економічної відповідальності власників підприємств за шкоду, заподіяну несприятливими умовами праці.

Необхідність розробки й застосування економічних методів впливу на охорону  праці, стимулювання всіх осіб та підрозділів, які беруть участь у виробничих процесах, забезпечують і формують рівень безпечного виконання робіт, спричинена неефективністю чинних нині на підприємствах адміністративних форм і методів управління, оскільки останні не пов'язують стан охорони праці з оцінкою кінцевих результатів загальногосподарської діяльності окремих колективів та підрозділів, з виконання конкретними особами посадових чи функціональних обов'язків. Враховуючи це. Вимогами охорони праці слід надати економічну інтерпретацію, поєднати показники оцінки результатів діяльності з економічними важелями впливу на порушників правил і норм. Необхідно створити ефективну систему стимулювання та мотивації організації й виконання безпечних трудових процесів на основі економічної відповідальності.

На практиці під економічним регулюванням розуміють матеріальну заінтересованість і відповідальність підрозділів, служб та відділів за створення умов для безпечної праці, з одного боку, й додержанням встановлених норм і правил, роботу без травм і аварій безпосередніх виконавців - з другого. Питання полягає лише в тому, як виконати це практично, як конкретно змусити економіку працювати на безпеку.

З ухваленням Закону «Про охорону праці» та підзаконних актів виникла реальна можливість переходу до нових форм мотивації організації та безпечного виконання робіт передусім за допомогою економічного механізму на основі цільових методів.

 

Економіко-цільовий підхід на виробничому рівні передбачає:

- умови й порядок взаємного пред'явлення економічних санкцій до виконавців щодо відшкодування заподіяної шкоди внаслідок порушення правил безпеки та до посадових осіб;                                

- поєднання економічних показників діяльності підрозділів і посадових осіб зі станом охорони праці та виконання цільових завдань;                                                                                                                         

   - встановлення оплати  праці з урахуванням необхідності  додержання в процесі виробничої  діяльності норм і правил безпеки;                                                                                                                                                  

- встановлення відповідних доплат за роботу в шкідливих та небезпечних умовах;                                             

- стимулювання підрозділів і працівників за роботу без травм, аварій, професійних захворювань, за високий рівень організації роботи в галузі охорони праці.

Досвід розвинутих країн у галузі охорони праці свідчить про те, що поліпшенню умов праці сприяють заходи:

- податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці;

- диференціювання страхових внесків  залежно від частоти й тяжкості  травматизму і професійних захворювань;

- впровадження санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов охорони праці.

Запропонована Європейським фондом поліпшення умов життя і праці  модель акцентує увагу на ідентифікації  майбутніх ризиків, так само як і  на існуючих., а також на визначенні зусиль щодо їх зниження. Основними  елементами цієї моделі є:

- зменшення страхового внеску  в системі обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, особливо завдяки зусиллям зі зниженням ризиків порівняно з рівнями, встановленими нормативними актами;

- встановлення повно розмірного  внеску залежно від максимального  сукупного ризику за допомогою  трьох елементів:

а) базового компонента, який покриває адміністративні витрати та надто  високі виплати компенсацій потерпілим унаслідок нещасних випадків, що іноді  мають місце при однакових  ризиках;

б) галузевого компонента, пов'язаного  з різними ризиками в різних галузях господарства;

в) функціонального компонента, пов'язаного  з максимальним ризиком на робочому місці;

- можливість для компаній одержувати  бонуси через вжиття заходів  різного характеру щодо поліпшення виробничого середовища, такі як:

а) суб-бонус для підприємств, що докладають більше результативних зусиль у цій галузі порівняно зі своїми конкурентами - скорочує функціональний компонент, пов'язаний з ризиками на робочому місці;

б) суб-бонус за зусилля, пов'язані з вирішенням загальної проблеми для галузі чи виду робіт, - може зменшити компонент галузі чи виду виробництва;

в) суб-бонус, що стосується спеціальних  проблем підприємства

- фінансування консультацій з  попередженням травматизму на  малих і середніх підприємствах;

- допомога з інвестиціями;

- видача ярликів для робочих  місць, на яких досягнуто високого  рівня умов праці, що може бути корисним у створенні надійного іміджу компанії на ринку.

Основними елементами в розробці нової  системи є :

- ефективність системи  з точки зору можливості оцінити  і продемонструвати поліпшення  в охороні праці та надійності  системи стосовно одного підприємства ;

- розмір стимулу, тобто економічної вигоди порівняно з витратами;

- позитивний вплив системи  на поліпшення здоров'я і підвищення безпеки, тобто на зниження ризиків одержання травм чи профзахворювання;

- величина компенсації  у зв'язку з виробничою травмою  та її межа;

- ступінь захисту малих  і середніх підприємств віл статистичних коливань при оцінці фінансової віддачі стимулюючих виплат;

- управління системою  та його вартість.

Як вихідні  пропонуються такі основні умови:

1. Підприємець є юридичною особою, що одержує вигоду в результаті економічного стимулювання заходів щодо поліпшення виробничого середовища. Тому він і становить об'єкт, якому пропонуються стимули. Однак запропоновані заходи передбачають використання соціальних ресурсів підприємства. Це визначає необхідність співробітництва між усіма заінтересованими сторонами для вжиття заходів щодо попередження виробничого збитку.

2. економічне стимулювання націлене  на таке поліпшення виробничого  середовища, яке виходить за межі вимог законодавства, що встановлює норми у цій галузі.

Оскільки поліпшення виробничого  середовища понад установлені законами норми є справою дорогою, то для  досягнення високих критеріїв існує  явна потреба в економічному стимулюванні. Тому економічне стимулювання пропонується не як заміна, а як доповнення до норм законодавства про охорону праці. Однак воно може застосуватися і  на підприємствах, де стан охорони праці не відповідає вимогам законодавства.

Основна принципи економічного стимулювання :

а) умови і порядок  взаємного пред'явлення санкцій (претензій, позовів)до виконавців, щодо відшкодування заподіяної шкоди в наслідок порушення правил безпеки та до посадових осіб (за не створення нормальних умов)

б) поєднання економічних показників діяльності підрозділів посадових осіб зі станом охорони праці та виконання(не виконання) цільових завдань.

в) встановлення оплати праці  з урахуванням необхідності додержання в процесі економічної діяльності норм і правил безпеки;

г) встановлення відповідних  доплат за роботу в шкідливих умовах

д) стимулювання та захоплення в підрозділах їх працівників за роботу, аварій професійних захворювань, за високий рівень організації роботи в галузі охорони праці,

ж) податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці,

з) впровадження санкцій  за бездіяльність власників, щодо поліпшення умов з охорони праці.

Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього  природного середовища

1. Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" здійснюють громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища (надалі - громадські інспектори), котрі призначаються відповідними органами громадських природоохоронних формувань або головними державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.

2. Основним завданням  громадського контролю у галузі  охорони навколишнього природного  середовища є:                                                                                                                                                                                        - безпосередня участь громадськості у справі покращення екологічної ситуації;                                                          - надання допомоги органам державного контролю в забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища підприємствами, установами, організаціями та громадянами, попередження та виявлення порушень природоохоронного законодавства, ліквідації їх наслідків;                                                                                                                                                                               - екологічна просвіта, виховання та інформування широких верств населення через засоби масової інформації.

3. Об'єктами громадського  контролю є охорона і використання землі, її надр, водних ресурсів, атмосферного повітря, рослинного та тваринного світу, природних об'єктів і територій, що підлягають особливій охороні, сельбищних територій і міського середовища.

4. Громадський контроль базується  на принципах законності, гласності  і демократизму, захисту екологічних  прав громадян відповідно до  Закону України "Про охорону  навколишнього природного середовища".

5. При здійсненні своєї контрольної  діяльності громадський інспектор  повинен керуватись чинним законодавством  та нормативними актами Уряду  з питань охорони навколишнього  природного середовища, рішеннями Мінприроди України та його органів на місцях, цим Положенням.

6. Організацію діяльності громадських  інспекторів здійснюють відповідно  громадські природоохоронні формування  та підрозділи Державної екологічної інспекції Мінприроди України.

7. Громадські природоохоронні формування  та підрозділи Державної екологічної інспекції зобов'язані систематично інструктувати громадських інспекторів, проводити з ними наради, семінари з обміну досвідом, надавати їм практичну допомогу в здійсненні їх природоохоронної діяльності.

8. З метою координації роботи  громадськості, широкого залучення  її до розробки та виконання  заходів по охороні навколишнього  природного середовища, бережливого  ставлення до природних ресурсів  і підтримання контактів з  природоохоронними органами при  громадських природоохоронних формуваннях  та при підрозділах Державної екологічної інспекції Мінприроди України можуть створюватись на громадських засадах штаби громадських інспекторів.

9. Організаційними формами громадського  контролю можуть бути планові  та термінові перевірки об'єктів,  цільові рейди, участь в перевірках, що здійснюють органи державного  контролю, та термінові перевірки  ( у випадках отримання оперативної інформації про грубе порушення природоохоронного законодавства, про аварію або надзвичайну ситуацію).

10. Громадських  інспекторів призначають:                                                                                                                                 1) в громадських природоохоронних формуваннях- керівні органи цих формувань відповідно до їх статутів.                                                                                                                                                                                           2) при підрозділах Державної екологічної інспекції - головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.