Правове регулювання кредитно-фінансових відносин

Тема: Правове регулювання кредитно-фінансових відносин

1. Правове регулювання кредитних відносин. Принципи кредитування. Види та форми кредиту.
2. Поняття договору позики. Його предмет та форма.  Відповідальність сторін за порушення договору позики.
3. Договір банківського вкладу (депозиту). Вклади (депозити) їх види.
4. Договір банківського рахунка.   Загальні положення про безготівкові розрахунки.
5. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.
6. Розрахунки за акредитивом. Розрахунки за інкасовими дорученнями.
7. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків. Відповідальність сторін за порушення договору.

 

 

1.Правове регулювання кредитних відносин. Принципи кредитування. Види та форми кредиту.

 

Кредит –це:

 

1. Важливий інститут, за допомогою якого держава здійснює мобілізацію та перерозподіл тимчасово вільних коштів і контроль за правильним використанням їх.

2. Позиковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а кредитна операція це договір щодо надання кредиту, який супрово диться записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

 

Принцип	Характкеристика
Поворотність кредиту	Цей принцип виражає необхідність своєчасного повернення отриманих  від кредитора фінансових коштів після завершення їх використання позичальником.  Він знаходить свій  практичний вираз в погашенні  конкретної позики шляхом перерахування  відповідної суми грошових коштів  на рахунок тієї, що надала  її кредитній організації (або  іншого кредитора), що забезпечує  поновлюваність кредитних ресурсів  банку як необхідної умови  продовження його діяльності.
Терміновість кредиту	Він відображає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в точно  певний термін, зафіксований в кредитному договорі або замінюючому його документі.  Порушення вказаної  умови є для кредитора достатньою  підставою для застосування до  позичальника економічних санкцій  у формі збільшення стягуваного  відсотка, а при подальшому відстроченні (у нашій країні - понад три  місяці) - пред'явлення фінансових  вимог в судовому порядку.
Платність кредиту. Позиковий відсоток	Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником  отриманих від банку кредитних  ресурсів, але і оплати їх використання.  Економічна суть плати  за кредит відбивається у фактичному  розподілі додатково отриманою  за рахунок його використання  прибули між позичальником і  кредитором.
Диференційована кредиту	Цей принцип визначає диференційований підхід з боку кредитної організації  до різних категорій потенційних позичальників.  Практична реалізація  його може залежати як від  індивідуальних інтересів конкретного  банку, так і від централізованої  політики підтримки окремих галузей  або сфер діяльності (наприклад,  малого бізнесу і ін.) , що проводиться  державою.
Забезпеченість кредиту	Цей принцип виражає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів  кредитора при можливому порушенні  позичальником прийнятих на себе зобов'язань і знаходить практичний вираз в таких формах кредитування, як позики під заставу або під  фінансові гарантії.  Особливо актуальний  в період загальної економічної  нестабільності, наприклад, у вітчизняних  умовах.
Цільовий характер кредиту	Розповсюджується на більшість  видів кредитних операцій, виражаючи  необхідність цільового використання засобів, отриманих від кредитора.  Знаходить практичний  вираз у відповідному розділі  кредитного договору, що встановлює  конкретну мету видаваної позики, а також в процесі банківського  контролю за дотриманням цієї  умови позичальником.   Порушення даного зобов'язання  може стати підставою для дострокового  відгуку кредиту або введення  штрафного (підвищеного) позикового відсотка.

 

Зокрема, в залежності від об’єкту кредитування розрізняють  грошову і товарну форми кредиту.

• В товарній формі кредитні відносини виникають між продавцями і покупцями за умов отримання товару чи послуги покупцем з відстроченням платежу. Дана форма кредиту охоплює комерційний кредит, який товаровиробники надають один одному у формі продажу товарів і наданні послуг з відстрочкою платежу. Регулюються відносини комерційного кредиту за допомогою векселів та інших платіжних засобів.
• Грошова форма кредиту виникає тоді, коли кошти використовуються не як простий посередник в обміні, а як гроші за для отримання прибутку, що набуває форми позичкового капіталу. Основу функціонування грошової форми кредиту становлять закономірності кругообігу капіталу в процесі відтворення, коли в окремих учасників економічних відносин з’являються тимчасово вільні кошти, а в інших виникає потреба в позичкових коштах.

За суб’єктами кредитних відносин розрізняють  чотири види кредиту:

 

• комерційний  кредит, який надається товаровиробниками один одному у вигляді продажу товарів з відстрочкою терміну платежу, що оформляється переважно векселями;

• банківський  кредит надається банками, як правило, у грошовій формі. На кредитному ринку банки виступають одночасно і кредиторами і позичальниками;

• державний кредит надається юридичними та фізичними особами державі в особі її центральних (казначейство, міністерство фінансів тощо) та місцевих органів влади. Реалізується Державний кредит у формі емісії та розміщення державних позик;

• міжнародний  кредит надається у формі позичкових капіталів однієї країни іншій у тимчасове використання на засадах поворотності, строковості, платності. Суб’єктами міжнародного кредиту виступають банки, фірми, держави, міжнародні кредитно-грошові організації.

В залежності від форми  і порядку оформлення кредитних  відносин провідні види кредиту і  механізми їх дії аналізуються так:

Товарний кредит	Комерційний кредит
	Банківський кредит	Грошовий кредит
	Державний кредит
	Споживацький кредит
	Міжнародний кредит

 

 

Класифікація  банківського кредиту

Види класифікації	Види банківського кредиту
За призначенням	• на виробничі цілі (юридичним особам під заставу основних засобів і обігових коштів); споживацький кредит (фізичним особам)
За строками користування	• короткострокові (до 1 року) • середньострокові (до 3 років) • довгострокові (понад 3 роки)
За формою забезпечення	• забезпечені заставою (майном, цінними паперами, майновими правами) • гарантовані (банками, фінансами  чи майном третьої особи) • з іншим забезпеченням (поручительське свідоцтво страхової  кампанії) • незабезпечені (бланкові)
За ступенем ризику	• стандартні • нестандартні • сумнівні • незабезпечені • безнадійні
За методами надання	• у разовому випадку • відповідно до відкритої  лінії • гарантійні (за потребою із заздалегідь обумовленою датою  надання)
За строками погашення	• водночас • на виплату • достроково (за вимогою  кредитора або за заявою позичальника) • з регресом платежів • після закінчення обумовленого періоду (місяць, квартал тощо)

 

 

2. Поняття  договору позики. Його предмет  та форма.  Відповідальність сторін за порушення договору позики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У разі порушення  договору позичальником настають певні  наслідки, які залежать від того, що було предметом позики:

1) якщо предметом позики  були грошові кошти, то позичальник  не звільняється від відповідальності  за неможливість виконання ним  грошового зобов'язання. Позичальник,  який прострочив виконання зобов'язання  з повернення позики, на вимогу  позикодавця зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час  прострочення, а також 3% річних  від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлено  договором або законом;

2) якщо предметом позики  є речі, що визначені родовими  ознаками, то незалежно від того, процентною чи безпроцентною  була така позика, позичальник,  що прострочив виконання свого  зобов'язання, зобов'язаний також  виплатити позикодавцеві неустойку.

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Договір банківського вкладу (депозиту). Вклади (депозити) їх види.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо вкладником виступає фізична особа, договір банківського вкладу вважається публічним (ст. 633 ЦК).

 

 

Укладення договору банківського вкладу відбувається шляхом відкриття  депозитного (вкладного) рахунка. Форма  договору — письмова. Недотримання цієї вимоги робить договір нікчемним.

 

 

На відміну від договору позики чи кредитного договору, предметом договору банківського вкладу є виключно грошові суми в національній або іноземній валюті (депозит).

 

 

 

Чинним законодавством передбачено  можливість односторонньої зміни окремих  умов щодо договору банківського вкладу.

Істотною відмінністю  депозитного договору (рахунка) від  договору банківського рахунка (інших  видів рахунків, які відкриваються  у банках), є відсутність можливості у клієнта здійснювати з них  розрахунки. Якщо фізичні особи при  розірванні договору банківського вкладу або після закінчення строку його дії можуть спрямувати кошти, які  перебувають на депозитному рахунку, на рахунки інших осіб, то юридичним  особам це прямо заборонено. Усі  грошові кошти юридичної особи  має бути зараховано на поточний рахунок  і лише із цього рахунка може бути перераховано на рахунки третіх осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- Депозити до запитання.  Видача грошей з такого вкладу  здійснюється на першу вимогу. Практично це звичайний розрахунковий  рахунок. Відсоток за таким  вкладом мінімальний і зазвичай  знаходиться десь на рівні  0,1% річних. Вклад поповнюється.

- Термінові депозити. Такий  внесок повертається після закінчення  певного строку, який визначається  договором. Він може бути від  одного місяця до кількох років.

 

 

 

 

4.Договір банківського рахунка.  Загальні положення про безготівкові розрахунки.

 

 

 

 

 

 

Юридичні ознаки договору:

• взаємний;
• консенсуальний;
• відплатний.

 

 

Укладення договору банківського рахунка опосередковується відкриттям рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 ЦК). Умови відкриття  рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, виходячи із Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у  національній та іноземних валютах. Основними видами рахунків залежно від їх призначення є поточні та депозитні (вкладні) рахунки.

Форма договору — проста письмова.

 

 

 

 

 

Зміст договору (тобто коло операцій, які може бути вчинено  за рахунком) зумовлюється режимом  відповідного рахунка. Банківські операції з рахунком, які можуть вчинятися  відповідно до закону, умов договору, банківських  правил чи загальноприйнятих норм банківського обороту об'єднують поняттям "операції за рахунком" або "розрахункові банківські операції" (ст. 1 Закону України "Про  банки і банківську діяльність"). До операцій за рахунком належать зарахування, видача або перерахування грошових коштів, дії банку з здійснення безготівкових розрахунків, вчинення поточних валютних операцій тощо.

Обсяг та види операцій, які  банк може вчиняти за певним рахунком для клієнта, залежать від виду рахунка, правовий режим якого визначено  законом, банківськими правилами чи банківськими звичаями ділового обороту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальні правила здійснення безготівкових розрахунків встановлено  Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ 29.03.2001 р. № 135.

Безготівкові розрахунки провадяться через банки, у яких юридичні і фізичні особи мають  рахунки. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися також через банки, у яких не відкриті рахунки фізичних чи юридичних осіб, що здійснюють платежі, або на користь яких зроблено платіж, які надають такі послуги населенню.

 Учасники безготівкових  розрахунків відкривають у будь-яких  банках України за власним  вибором і за згодою цих  банків у порядку, що встановлюється  нормативно-правовими актами Національного  банку України та іншими актами  чинного законодавства рахунки,  передбачені Інструкцією про  порядок відкриття та використання  рахунків у національній та  іноземній валюті, що затверджена  постановою Правління НБУ 18.12.1998р.  №527.

 

5.Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Платник подає доручення  в банк на бланках встановленої форми. Доручення дійсне протягом десяти днів з дати виписки і застосовується в розрахунках за платежами товарного  і нетоварного характеру.

Доручення застосовуються в  розрахунках за платежами товарного  і нетоварного характеру.

Розрахунки дорученнями  можуть здійснюватись:

• за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);
• в порядку попередньої оплати;
• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;
• для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо) на їх рахунки, відкриті в установах банків;
• в інших випадках за згодою сторін.

Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10-ти календарних днів.  День заповнення доручення не враховується. Банки приймають до виконання доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їх рахунках, за винятком доручень на перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та державних фондів сум податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату цих платежів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на цих рахунках.

Переказувати кошти може не тільки клієнт даного банку, але  й особа, що не має в ньому рахунка. Інший порядок може випливати  з закону, установлених відповідно до нього банківських правил чи випливати  з виду розрахункових відносин. Правове  регулювання банківського переказу може здійснюватися банківськими звичаями.