Платіжний баланс

Платіжний баланс. Вплив економічної політики держави на платіжний баланс

Вступ.

1.Баланс міжнародних розрахунків та його основні складові

2. Історичний розвиток поняття «платіжний баланс».

3. Суть і структура платіжного балансу.

4. Способи вимірювання сальдо платіжного балансу.

5. Фактори, які впливають на платіжний баланс.

6. Основні методи регулювання платіжного балансу.

7. Рівновага платіжного балансу.

8. Державна політика коригування платіжного балансу України.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Незалежно від того, у якій формі відбувається економічне міжнародне співробітництво - по лінії зовнішньої торгівлі, капіталовкладень, надання і погашення кредитів, надання різноманітних послуг, воно має вартісний вираз. Тим самим створюється об'єктивна основа для вираження позиції даної країни в системі міжнародних економічних відносин у формі зведених вартісних балансів, найважливішим із яких є платіжний баланс.

Платіжний баланс виражає всю складну сукупність економічних відносин країни з іншим світом. Характер цих відносин залежить як від розвитку економіки даної країни, так і від змін, що відбуваються в економіці інших країн і на світовому ринку. Уміння вчасно помітити ці зміни ще на стадії їх формування за окремими конкретними показниками платіжного балансу дає змогу створити найбільш повну картину майбутнього розвитку економіки даної країни.

Актуальність: розвиток міжнародних політичних, наукових і культурних зв'язків також зумовлює необхідність здійснення численних форм розрахунків між країнами. Надходження і платежі, вимоги і зобов'язання, що випливають із цих зв'язків, відбиваються у відповідних балансах - платіжному, розрахунковому та ін.

Платіжний баланс- це співвідношення між сумою всіх грошових надходжень, отриманих даною країною від інших країн за певний період, і сумою всіх грошових платежів, зроблених нею за цей самий період.

Платіжний баланс оборотів (динамічний) розраховується за квартал, рік або якийсь інший обраний період.

Платіжний баланс на певну дату (статичний) - це поточний платіжний баланс даного дня. У платіжному балансі дня виражається співвідношення всіх надходжень і всіх платежів, здійснених протягом конкретного дня в міжнародному обороті цієї країни.

Платіжний баланс оборотів не вичерпує всіх розрахункових взаємовідносин, що виникають між країнами, оскільки реєструє лише оплачені за певний період (або на певну дату) вимоги і зобов'язання. У платіжному балансі не знаходять, наприклад, відображення кредити, надані або отримані країною в товарній формі, а також різноманітні надходження і платежі в натуральній формі. У зв'язку з цим для охоплення всіх розрахункових взаємовідносин між країнами необхідно, крім платіжного, складати ще і розрахунковий баланс.

Розрахунковий баланс складається за конкретний період (динамічний) або на певну дату (статичний). Статичний розрахунковий баланс має назву балансу міжнародної заборгованості даної країни, тому що він відбиває співвідношення між її зовнішніми вимогами і зобов'язаннями на встановлену дату незалежно від термінів погашення.

Слід розрізняти короткострокову і довгострокову заборгованість.

Баланс міжнародної довгострокової заборгованості визначає в узагальненому вигляді міжнародну кредитну позицію країни на конкретну дату.

Розрахунковий баланс оборотів (динамічний) являє собою співвідношення між зовнішніми вимогами (кредит) і зобов'язаннями (дебет) даної країни, що виникли протягом певного періоду. Співвідношення цих сум показує зміну позиції країни як кредитора чи боржника за вказаний період, наприклад за рік.

Головна відмінність платіжного балансу від інших видів зовнішніх балансів полягає в тому, що це - касовий баланс, тобто він виражає співвідношення фактичних грошових надходжень у дану країну і здійснених нею грошових платежів на користь закордону.

Усі операції, що ведуть до збільшення вимог цієї країни до інших країн, називаються "кредитовими" (від лат. credit - він вірить); операції ж, котрі збільшують її заборгованість відносно інших країн, називають "дебетовими" (від лат. debit - він повинен).

Найбільш характерні кредитові операції (наприклад, у платіжному балансі США) такі: експорт товарів, перевезення іноземних вантажів або пасажирів на американських судах; страхові, банківські або брокерські послуги, надані іноземцям; витрати іноземних туристів у США та ін.

У сфері руху довгострокового капіталу кредитовими є такі операції: виручка від продажу американських цінних паперів іноземним юридичним або фізичним особам; прямі іноземні капіталовкладення в США; репатріація американських прямих інвестицій та ін. У сфері руху короткострокового капіталу це - купівля іноземцями американських короткострокових облігацій, продаж Сполученими Штатами іноземних короткострокових облігацій, збільшення внесків іноземців на рахунках американських банків, зменшення американських внесків на рахунках закордонних банків та ін.

Платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, що здійснюються між національною економікою та іншими країнами світу.

Мета:охарактеризувати сутність платіжного балансу та вплив економічної політики держави на платіжний баланс.

Основні завдання: 1. показати баланс міжнародних розрахунків та його основні складові; 2. розкрити історичний розвиток поняття «платіжний баланс»; 3. охарактеризувати суть і структуру платіжного балансу; 4. визначити способи вимірювання сальдо платіжного балансу; 5. дати характеристику факторам, які впливають на платіжний баланс; 6. показати основні методи регулювання платіжного балансу; 7. визначити рівновагу платіжного балансу та державну політику коригування платіжного балансу України.

1.Баланс міжнародних розрахунків та його основні складові

Економічні, політичні, військові, культурні та інші відносини між країнами породжують різноманітні грошові платежі та надходження. Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни приводить до виникнення двох зустрічних потоків іноземної валюти: вхідного (наприклад, виручка від експорту продукції) та вихідного (наприклад, оплата імпорту). Інтегральним показником цих потоків є баланс міжнародних розрахунків.

Баланс міжнародних розрахунків - співвідношення грошових вимог та зобов'язань, поступлень і платежів однієї країни по відношенню до інших країн.

Основними видами балансів міжнародних розрахунків є:

- розрахунковий баланс;

- баланс міжнародної заборгованості;

- платіжний баланс ( а в СРСР колись валютний план).

Розрахунковий баланс- співвідношення на певну (будь-яку) дату вимог і зобов'язань даної країни по відношенню до інших країн незалежно від термінів настання платежів. Такі вимоги і зобов'язання виникають в результаті експорту (імпорту) товарів і послуг, наданні (одержанні) позик і кредитів [1, с.346].

Розрахунковий баланс використовується для виявлення країн нетто-кредиторів і нетто-боржників. Активний розрахунковий баланс показує, що країна є нетто-кредитором, пасивний – що країна є нетто-боржником.

Розрахунковий баланс дає змогу визначити масштаби зовнішньоекономічної діяльності, особливо у сфері міжнародного кредиту. Однак він неповно відображає стан справ, оскільки і серед іноземних боргів, і серед зобов'язань країни можуть бути як прострочені позиції, так і платежі, строк погашення яких ще не настав. Крім того, при цьому не враховується таке широковживане поняття, як надійність іноземного боржника. Наведемо приклад з недавньої історії. СРСР перед його розпадом вважався нетто-кредитором (борги йому перевищували зобов'язання перед іншими країнами), проте реально погасити свої зобов'язання через повернення боргів не було ніякої можливості, оскільки, в свою чергу, країни, що розвиваються (головні боржники Союзу), не могли розрахуватися з ним.

Баланс міжнародної заборгованості не враховує поточну заборгованість (наприклад, заборгованість України за одержану в цьому році російську нафту), а показує лише співвідношення між закордонними активами і золотовалютними резервами країни, з одного боку, і зобов'язаннями перед іноземними вкладниками - з другого.

У США застосовують так званий "баланс міжнародних інвестицій" (англ. net international investment position)

Баланс міжнародних інвестицій США.

Зарубіжні активи США.

Офіційні золотовалютні резерви США.

Інші державні активи, включаючи довгострокові і короткострокові державні позики.

Приватні активи США за кордоном:

- прямі інвестиції;

- портфельні інвестиції;

- закордонні активи небанківських корпорацій США;

- закордонні активи банків США.

Зобов'язання США перед іноземними вкладниками.

Іноземні державні вкладення (переважно в американські цінні папери). Інші зобов'язання (переважно приватні):

- прямі інвестиції;

- портфельні інвестиції;

- зарубіжні зобов'язання небанківських корпорацій США;

- зарубіжні зобов'язання банків США.

Баланс міжнародних інвестицій США.

Зовнішня заборгованість (англ. foreign debt) - суми фінансових зобов'язань країни іноземним кредиторам, що підлягають погашенню у встановлені терміни.

Розрізняють такі види зовнішньої заборгованості:

І. За терміном розрахунків:

- капітальна (за якою термін оплати не наступив);

- поточна (за якою термін наступає чи наступив);

ІІ. За видами боргу:

- за позиками на комерційних умовах і за пільговими кредитами;

- за офіційними позиками, приватними і позиками міжнародних організацій;

ІІІ. За терміном оплати:

- короткострокова (до 1 року) ;

- середньострокова (до 5-10 років);

- довгострокова (більше 10 років).;

IV. За статусом боржника:

- державна;

- приватну;

V. За наданням гарантій:

- гарантована державою боржника

- приватна гарантована [14, с. 129].

Платіжний баланс є найпоширенішим балансом міжнародних розрахунків, який показує співвідношення платежів за кордон і надходжень з-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць).

При побудові платіжного балансу враховується той факт, що всі зовнішньоекономічні операції можна поділити на кредитні (які приносять іноземну валюту) і дебетні (пов'язані з її витратами). Тому в балансі перші йдуть зі знаком "+", а другі -зі знаком "-". Так, експорт товарів і запозичення, одержані країною, - це кредитні операції, а імпорт і кредитування інших країн - дебетні.

Платіжний баланс- це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв'язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів. Тобто, це кількісне і якісне вартісне відображення масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві [14, с.132].

Останнім часом додатково до платіжного балансу, який відображає відомості про рух потоків цінностей між країнами, складають баланс міжнародних активів і пасивів країни, що відображає її міжнародний фінансовий стан.

За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів і надходжень, які з дня на день постійно змінюються. Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв'язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

З точки зору бухгалтера платіжний баланс завжди перебуває в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо -якщо надходження перевищують платежі, або пасивне -коли платежі перевищують надходження.

Хоча система розрахунків платіжного балансу й не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, або які явища їх спричиняють, проте вона відображає реальні фінансові потоки між даною країною і зовнішнім світом. Це дає змогу зробити відповідні висновки:

По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих валютних курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більш зацікавлені в цьому (резиденти), і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).

По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри накопичення даної валюти в руках іноземців і вирішити питання про доцільність підтримки фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза.

По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату відсотків і платежів за основною сумою боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація потрібна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам [14, с.137].

2. Історичний розвиток поняття «платіжний баланс»

Перші спроби обліку масштабів і оцінки наслідків міжнародних економічних операцій з'явилися в Англії ще наприкінці XIV ст. і пов'язані з економічними поглядами раннього меркантилізму, коли золото ототожнювалося з найбільшим національним багатством і на цій основі вважалося за необхідне не допускати його відпливу з країни.

Саме поняття "платіжний баланс" було вперше введено в економічну теорію Джеймсом Стюартом в 1767 p., проте складання платіжного балансу, класифікація операцій, що входять до нього, до початку XX ст. в кожній країні було неоднакове. Практично всі видатні представники світової економічної думки, включаючи класиків буржуазної політичної економії - А. Сміта і Д. Рікардо, тією чи іншою мірою віддали належне у своїх працях проблемі рівноваги платіжного балансу.

Однак у практичному плані найбільш повний розвиток методи складання платіжного балансу знайшли у США і Великобританії на початку XX ст. Так, перша офіційна публікація платіжного балансу США була підготовлена Міністерством торгівлі у 1923 р. за показниками 1922 р. У 1923 р. Міністерство торгівлі США опублікувало платіжний баланс, дані якого вперше були згруповані в трьох розділах: поточні операції, рух капіталів, операції із золотом і сріблом. Ця форма без суттєвих змін збереглася до початку Другої світової війни. У 1943 р. американський економіст X. Лері склав платіжний баланс США за 1919-1934 pp., форма якого послужила основою для складання платіжного балансу США після Другої світової війни [12, с.211].