Комерційні таємниці та безпека фірми

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  транспортний університет 
 
 
 
 
 
 

КОМЕРЦІЙНІ  ТАЄМНИЦІ ТА БЕЗПЕКА ФІРМИ 
 
 
 
 
 

Виконала:

ст. гр. МК-IV-3

Михайлиця М. М.

Перевірив:

Порохненко  
 
 
 

Київ 2011

     Поняття комерційної таємниці сформульоване  в ст. 505 Цивільного Кодексу України:

     1. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні,  що вона в цілому чи в  певній формі та сукупності  її складових є невідомою та  не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу  з видом інформації, до якого  вона належить, у зв'язку з цим  має комерційну цінність та  була предметом адекватних існуючим  обставинам заходів щодо збереження  її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

     2. Комерційною таємницею можуть  бути відомості технічного, організаційного,  комерційного, виробничого та іншого  характеру, за винятком тих,  які відповідно до закону не  можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

     Крім  того, зміст поняття "комерційна таємниця" розкривається також  у ст. 36 "Неправомірне збирання, розголошення й використання відомостей, що є  комерційною таємницею" Господарського Кодексу України.

     Відповідно  до даної статті комерційною таємницею  можуть бути визнані відомості, пов'язані  з виробництвом, технологією, керуванням, фінансовою й іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною  таємницею, розголошення яких може завдати  шкоди інтересам суб'єкта господарювання.

Цивільний Кодекс України (ст. 420) і Господарський  Кодекс України (ст. 155) відносять комерційну таємницю до об'єктів прав інтелектуальної  власності, які охороняються відповідно до чинного законодавства.

   Таким чином, з вищесказаного можна  виділити сукупність ознак, необхідних для кваліфікації інформації як комерційної  таємниці:

• вона не є державною таємницею;
• має безпосереднє відношення до статутної діяльності підприємства;
• її розголошення може заподіяти підприємству істотний матеріальний збиток;
• на підприємстві діє адекватна система заходів по її захисту.

   Порядок юридичного закріплення права підприємства на комерційну таємницю і її захист. Перш, ніж скористатися своїми правами на комерційну таємницю, підприємство повинне юридично грамотно оформити їх. Із цією метою вносяться відповідні положення в установчі документи:

• установчий договір;
• статут (положення).

А також  у ряд внутрішніх регламентуючих документів:

• колективний договір;
• правила внутрішнього трудового розпорядку.

На підставі цих основних документів підприємством  розробляються інші внутрішні документи, у яких конкретизуються питання  комерційної таємниці і її захисту.

           За ринкових умов господарювання дуже важливого (якщо не вирішального) значення набуває безпека  всіх суб'єктів підприємницької  та інших видів діяльності. Економічна безпека фірми (підприємства, організації) — це такий стан корпоративних  ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

     Рівень  безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво  і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні  уникнути можливих загроз і ліквідувати  шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

     Джерелами негативних впливів на економічну безпеку  можуть бути:

     1) свідомі чи несвідомі дії окремих  посадових осіб і суб'єктів  господарювання (органів державної  влади, міжнародних організацій,  підприємств (організацій)- конкурентів; 

     2) збіг об'єктивних обставин (стан  фінансової кон'юнктури на ринках  даного підприємства, наукові відкриття  та технологічні розробки, форс-мажорні  обставини тощо). Залежно від суб'єктної  обумовленості негативні впливи  на економічну безпеку можуть  мати об'єктивний і суб'єктивний  характер. Об'єктивними вважаються  такі негативні впливи, які виникають  не з волі конкретного підприємства  або його окремих працівників.  Суб'єктивні впливи мають місце  внаслідок неефективної роботи  підприємства в цілому або  окремих його працівників (передовсім  керівників і функціональних  менеджерів).

     Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому, щоб гарантувати  його стабільне та максимально ефективне  функціонування тепер і високий  потенціал розвитку в майбутньому.

     До  основних функціональних цілей економічної  безпеки належать:

• забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства (організації);
• забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання;
• досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством (організацією);
• досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДЦКР;
• мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;
• якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства (організації);
• забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;
• ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

 

      Загальна схема  процесу організації фінансової безпеки включає такі дії

(заходи), що здійснюються послідовно або  одночасно: 

1) формування  необхідних фінансових ресурсів;

2) загальностратегічне прогнозування та планування фінансової безпеки;

3) стратегічне  планування фінансово-господарської  діяльності

підприємства;

4) загально-тактичне  планування фінансової безпеки; 

5) тактичне  планування фінансово-господарської  діяльності підприємства;

6) оперативне  управління фінансово-господарською  діяльністю

підприємства;

7) здійснення  функціонального аналізу рівня  фінансової безпеки; 

8) загальна  оцінка досягнутого рівня фінансової  безпеки. 

      Комплексної моделі оцінки рівня фінансової безпеки  підприємства на сьогодні не має. Така методика існує по відношенню до оцінки рівня економічної безпеки. Користаючись цим підходом, формально критерій рівня фінансової безпеки можна  оцінити через співвідношення брутто-інвестицій та інвестицій, які необхідні підприємству для забезпечення фінансової безпеки.

      До  об'єктів комерційної таємниці не можуть ставитися: 
1. установчі документи, а також документи, що дають право на заняття підприємницькою діяльністю й окремими видами господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; 

2.відомості по затверджених формах статистичної звітності, а також звітності про фінансово-економічну діяльність і інші дані, необхідні для перевірки правильності нарахування й сплати податків і інших обов'язкових платежів;

3. документи про сплату податків і інших обов'язкових платежів;

документи, що засвідчують платоспроможність;

4.відомості про чисельність, склад працюючих, їх заробітну плату й умови праці, а також про наявність вільних робочих місць;

5.відомості про забруднення навколишнього середовища, порушення антимонопольного законодавства, недотримання правил охорони праці, реалізації продукції, що заподіює шкоду здоров'ю споживачів, а також про інші порушення законодавства й розмір заподіяного при цьому збитку.

      До  об'єктів комерційної таємниці державних  і муніципальних підприємств  до й у процесі їх приватизації не відносяться дані:

• про розміри майна підприємства і його коштах;
• про вкладення засобів у дохідні активи ( цінні папери) інших підприємств, в облігації й позики, у статутні фонди спільних підприємств;
• про кредитні, торгівельні і інші зобов'язання підприємств;
• про договори з недержавними підприємствами.

      Тепер зупинимося більш докладно на заходах  щодо забезпечення конфіденційності. Їх можна умовно класифікувати на внутрішні й зовнішні, які у  свою чергу діляться на правові, організаційні, технічні й психологічні. Деякі джерела виділяють ще одну -- страхову, тобто страхування комерційної таємниці від її розголошення. Однак у наших умовах такий метод захисту представляється нам мало реальним. Крім того, дуже важко визначити реальну вартість приналежної підприємству комерційної таємниці.

      Дія внутрішніх заходів щодо забезпечення конфіденційності в основному спрямована на персонал Вашого підприємства. Працівники господарюючого суб'єкта, що мають доступ до відомостей, що становлять комерційну таємницю, зобов'язуються:

• зберігати комерційну таємницю, яка стане їм відома по роботі й не розголошувати її без дозволу, виданого у встановленому порядку, за умови, що відомості, що становлять комерційну таємницю, не були відомі їм раніше або не були отримані ними від третьої особи без зобов'язання дотримувати у відношенні їх конфіденційність;
• виконувати вимоги інструкцій, положень, наказів по забезпеченню схоронності комерційної таємниці;
• у випадку спроби сторонніх осіб одержати від них відомості, що становлять комерційну таємницю, негайно сповістити про це відповідній посадовій особі або у відповідний підрозділ господарюючого суб'єкта;
• зберігати комерційну таємницю господарюючих суб'єктів, з якими є ділові відносини; 
• не використовувати знання комерційної таємниці для занять діяльністю, яка в якості конкурентної дії може завдати шкоди господарюючому суб'єктові;
• у випадку звільнення передати всі носії інформації, що становлять комерційну таємницю (рукописи, чернетки, документи, креслення, магнітні стрічки, перфокарти, перфострічки, диски, дискети, роздруківки на принтерах, кіно-, фотоплівки, моделі, матеріали й ін.), які перебували в їх розпорядженні, відповідній посадовій особі або у відповідний підрозділ господарюючого суб'єкта.

      Ці  зобов'язання даються в писемній формі при висновку трудового  або іншого договору або в процесі його виконання.

      Зовнішні  заходи щодо забезпечення конфіденційності комерційної таємниці необхідні  при здійсненні Вами торгово-економічних, науково-технічних, валютно-фінансових і інших ділових зв'язків, у  тому числі з іноземними партнерами. Для цього договірні сторони  спеціально обмовляють характер, склад відомостей, що становлять комерційну таємницю, а так само взаємні зобов'язання по забезпеченню її схоронності відповідно до законодавства. Однак потрібно пам'ятати, що при укладанні договору з іноземними партнерами умови конфіденційності діяльності повинні відповідати законодавству країни, де складається договір, якщо інше не передбачене міждержавними угодами. У цьому випадку застосовується принцип, сформульований ще в римському праві - "locus regit actum".