Фома аквинский

Доповідь  може бути ділова (містить виклад певних питань із висновками та пропозиціями) й звітна (містить об’єктивно висвітлені факти і реалії за певний період життя й діяльності керівника, організації чи її підрозділу).

Промова – це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття волю слухачів логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю і вольовими імпульсами мовця. Залежно від мети промова може бути мітинговою, агітаційною, діловою, ювілейною.

Лекція  є однією з форм пропаганди, передачі, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та інших знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має системний характер.

В усному діловому мовленні суттєву допоміжну роль відіграє телефон. Головна його перевага над іншими традиційними засобами зв’язку  – це оперативність, швидкість, зручність. Службова телефонна розмова складається  з таких компонентів:

1) момент установлення  зв’язку; 

2) виклад суті  справи;

3) завершальні  слова. 

Оскільки специфіка  телефонного спілкування виключає допоміжні невербальні засоби (жест, міміка, поза), співрозмовникам треба  якомога вимогливіше добирати й  висловлювати потрібні слова, фрази, користуватися лише голосом.

5. Точність слововживання  в офіційно-діловому  та науковому стилях

Чіткість, зрозумілість думки досягається точністю, відповідністю  змістові уживаних слів. Так, часто  змішуються поняття ділянка, область, галузь, зона, царина. Це зумовлено тим, що російською мовою ці чотири терміни перекладаються багатозначним словом область. Проте в українській мові чітко розрізняється, що галузь – це певна сфера виробництва, науки тощо (галузь дослідження, галузь застосування, галузь промисловості); ділянка – окрема частина поверхні, площі, простору, котру використовують з якою-небудь метою або відокремлюють за якою-небудь ознакою (ділянка тертя, ділянка ущільнення, базова ділянка); зона – простір, у якому поширюється будь-яке явище, що характеризується певними рисами, особливостями (сейсмонебезпечна зона, зона загазованості, зона досяжності); область – а) частина якої-небудь території (країни, держави, материка); б) адміністративно-територіальна одиниця в Україні, Росії та деяких інших країнах; в) у математиці – скінченна частина простору або поверхні (область дисперсії, область значень, область визначення функції). Лексема царина, крім основних значень (1. Околиця, край села. 2. Місцевість за селом, де пастух збирає худобу; вигін. 3. Необроблюване, поросле травами поле), має ще переносне – “сфера діяльності, коло знань, уявлень” (царина науки).

IІІ. ВИСНОВОК

Опрацювавши відповідну літературу, зразки документів, стає зрозуміло, що на даний час існує потреба  у підготовці фахівців високого професійного і культурного рівня, здатних надати ринковим відносинам цивілізований характер. Матеріали даної роботи допоможуть людям ділових кіл продемонструвати високий рівень спілкування, що допоможе досягнути успіхів у діловому партнерстві.

Хоча частина  підприємців вважає себе прагматиками, етичні норми і мову етики розглядають  як перешкоду в діловому спілкуванні, крайні випадки неетичної поведінки  ділових людей, керівників підприємств  є порушенням закону. Тому в поняття  турботи керівника про якість своєї продукції входить і поняття етики ділового спілкування.

Приходимо до висновку: чим більш благополучною стає етична атмосфера в суспільстві, тим більш сприятливі умови створюються  і для бізнесу. Разом з тим  неетична поведінка і спілкування рано чи пізно обернуться якщо не прямими економічними збитками, то соціальними і етичними витратами як для підприємства, так і для соціального середовища.

Розглянувши погляди  на місце етики в діловому спілкуванні, потрібно, за моїм переконанням, приєднатися до висновку Бенджаміна Франкліна, який стверджував, що чесність – краща політика.

Отже, етичні норми  повинні служити надійним інструментом координації діяльності людей, залучених  у ділове спілкування.

ІV. ЛІТЕРАТУРА

1. Глущик С.В.  Сучасні ділові папери/ С.В. Глущик, О.В. Дияк, С.В.Шевчук– К., 2002.

2. Зубков М.  Сучасна українська ділове мовлення./ М. Зубков – Харків, 2001.

3. Коваль А.П.  Культура української мови./ А.П.  Коваль – К. 

4. Мацько Л.І., Сидоренко О.М. Українська мова./ . Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко – К., 1992.

5. Панько Т.  І Українське термінознавство./ Т.  І. Панько, І. М.Кочан, Г. П.  Мацюк – Львів, 1994.

6. Сучасна українська  мова / За ред. О.Д. Пономарева. – К., 2001.

7. Сучасна українська  література мова / За ред. А.П.  Грищенка. – К., 1997.

8. Сучасна українська  літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 2001.

9. Шевчук С.В.  Українське ділове мовлення./ С.В.  Шевчук– К., 1999.