Надзвичайні ситуації воєнного характеру

Зарин завдає шкоди через  органи дихання, шлунково-кишкову систему, може діяти й через шкіру, не викликаючи при цьому її ураження. Степінь ураження зарином залежить від його концентрації в повітрі та часу перебування в зараженій атмосфері.

У наслідок дії зарину у потерпілого виникають слюнотечія, сильне потовиділення,  запаморочення, втрата свідомості, параліч і, як результат отруєння, смерть.

б) Зоман - рідина без кольору  та запаху, належить до класу нервово-паралітичних ОР. За своїми властивостями дуже схожа  на зарін. Стійкість зоману дещо вища ніж у зарину, на організм людини він діє майже в 10 разів сильніше.

в) V-гази - це малолітучі рідини з дуже високою температурою кипіння, тому їх стійкість набагато більша, ніж стійкість зарину. Так  само як зарин і зоман, вони належать до класу нервово-паралітичних ОР.

V-гази в 100 - 1000 разів  токсичніше за інші ОР нервово-паралітичної  дії. Вони характеризуються високою  активністю при дії через шкіряні  покрови, особливо в рідинно-краплинному  стані: навіть маленька краплинка  V-газу, яка потрапила на шкіру  людини викликає смерть.

г) Іприт - темно-бура масляниста рідина з характерним запахом, що нагадує запах часнику чи гірчиці. Належить до класу шкіряно-наривних ОР.

З заражених ділянок  іприт випарюється повільно: його стійкість на місцевості влітку сягає 14 діб, взимку - місяці і більше.

Іприт діє на організм по-різному: у рідинно-краплинному  й пароподібному вигляді він  уражає шкіру та очі, у пароподібному - дихальні шляхи та легені, якщо ж  він потрапляє з їжею та водою, то йде ураження травної системи. Дія іприту проявляється не відразу, а через деякий час, який називається періодом прихованої дії.[3].

Краплі іприту, що потрапили  на шкіру швидко всмоктуються, а  через 4 - 8 годин замість них з’являються  сверблячі червоні плями. На кінець першої доби утворюються маленькі пухирці, які потім зливаються поодинокі великі пухирі, заповнені янтарно-жовтою рідиною, яка з часом мутнішає. Цей процес супроводжується підвищенням температури. Через 2 - 3 доби пухирі прориваються, виникають виразки, які довгий час не загоюються. Якщо у виразку потрапить інфекція, строк загоєння може становити 5 - 6 місяців.

Органи зору уражаються пароподібним іпритом навіть при  найменших його концентраціях і  терміні дії 10 хвилин. Період прихованої дії триває від 2 до 6 годин, потім  з’являються ознаки ураження: відчуття піску в очах, боязнь світла, сльозотечія. Захворювання триває 10 - 15 днів, після чого настає одужання.

Ураження органів тралення можливе при вживанні отруєної іпритом  їжі. У найгірших випадках отруєння після періоду прихованої дії (30 - 60 хвилин) проявляються ознаки ураження: біль під грудьми, нудота, рвота, загальна слабкість, головний біль. Надалі процес прогресує: спостерігаються паралічі, різка слабкість, виснаженість. Через 3 - 12 діб можливі смертельні випадки через повне знесилля та виснаженість.

д) Синильна кислота - рідина без кольору з запахом, що нагадує  запах гіркого міндалю. Синильна кислота швидко випаровується і  діє лише в пароподібному стані. Належить до ОР загальноотруйної дії.

Характерними ознаками ураження синильною кислотою є: металевий присмак у роті, подразнення горла, запаморочення, слабкість, нудота. Потім нестерпна віддишка, уповільнюється пульс, отруєний втрачає свідомість, настають різкі судоми. Судоми спостерігаються недовго, на зміну їм приходить повне розслаблення м’язів, спад температури, пригнічення дихання з наступним його припиненням. Серцева діяльність після зупинки дихання продовжується ще протягом 3 - 7 хвилин.

е) Фосген - легколітуча  рідина без кольору з запахом  прілого сіна або гнилих яблук. На організм діє в пароподібному стані. Належить до класу ОР задушливої дії.

Фосген має період прихованої дії 4 - 6 годин; його тривалість залежить від концентрації фосгену  в повітрі, часу перебування в  зараженій атмосфері, стану людини, охолодження організму.

Вдихаючи фосген, людина відчуває солодкуватий неприємний смак у роті, потім з’являється кашель, запаморочення та загальна слабкість. Після виходу з зараженого повітря ознаки отруєння швидко проходять. Але через

4-6 годин у отруєного настає різке погіршення:  губи, щоки, ніс синіють; з’являється загальна слабкість, головний біль, часте дихання, сильно виражена віддишка, нестерпний кашель з виділенням рідкої, рожевого кольору мокроти, що вказує на розвиток набряку легень. Процес отруєння фосгеном досягає кульмінаційної фази протягом 2 - 3 діб. При сприятливому перебігу хвороби в ураженого поступово почне покращуватись стан здоров’я, а в найгірших випадках - настає смерть.

д) Диметиламід лізергінової кислоти є отруйною речовиною  психохімічної дії.

При попаданні в організм людини через 3 хвилини з’являється нудота та розширення зіниць а потім галюцинації слуху та зору, що тривають кілька годин. [2].

ВИСНОВКИ

Хімічна зброя  може бути використана таємно в будь-яких спрямовано дозованих масштабах  і здатна забезпечити заданий час впливу на організм. Ні населення, ні державні служби не чекають застосування ОР і, можливо, не відразу виявлять їх дію. Втрати в натовпі, що знаходиться в закритому приміщенні, можуть сягнути тисяч загиблих.

Можливість  використання біологічної зброї виглядає менш вірогідно, хоча порівнюючи можливість використання біологічної та ядерної зброї, вірогідність застосування біологічної зброї є більш реальною.

Що саме здатне привабити терористів до біологічної  зброї?

По-перше, відносна легкість придбання і використання окремих її видів.

По-друге, низька вартість, можливість прихованого використання, вибірковість дій.

Найбільш  вірогідним є застосування біологічної  зброї в якості вірусів смертельних  вірусів тифу, сибірської язви, паратифів, токсинів ботулізму та інших в будинках, оснащених системами кондиціювання і вентиляції повітря. Об'єктами здійснення терактів також можуть стати сховища питної води і косметичні товари.

Найбільший  потенціал, з точки зору використання терористами, має хімічна зброя, в силу того, що:

• окремі військові отруйні речовини (ОР) володіють екстремальною токсичністю, кількість, що необхідна для досягнення летального результату, дуже невелика (використання ОР в 40 разів більш ефективне, ніж використання звичайної вибухівки);

• деякі ОР відрізняються особливими якостями, що забезпечують можливість їх військового використання (летючість, здатність швидко проникати крізь шкіру); отруйні речовини не фіксуються традиційними анти терористичними системами сенсорів;

• існують ОР, придатні для використання згідно з відпрацьованими технологіями, що легко трансформуються для завдань тероризму;

• окремі отруйні речовини дешеві та прості у виготовленні; військові ОР цілком можливо синтезувати невеликій групі хіміків в необхідних для теракту кількостях [4].

Отже, на скільки  б небезпечною не була дня людини зброя масового ураження, кожен має знати певні найважливіші речі щодо загрози власному зворов’ю та способи уберегти себе.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Багать, А.М. Цивільна оборона [Текст] : навчальний посібник / А.М. Багать. – М.: Освіта, 1991. – 64 с.
2. Демиденко, Г.П., Кузьменко, Є.П Захист об’єктів народного господарства від зброї масового знищення: [Текст] : довідник / Г.П. Демиденко, Є.П. Кузьменко. – К.: Вища шк. Головне вид-во, 1989. – 287 с.
3. Ємельянов, В.С. Нейтронная бомба — угроза человечеству ( об особой опасности ядерного нейтронного оружия ) [Текст] : навчальний посібник / В.С. Ємельянов. – М.: Рассвет, 1998. – 231 с.
4. Михайлов, В.А., Науменко, И.А.. Ядерная физика и ядерное оружие [Текст] : навчальний посібник / В.А. Михайлов, И.А. Науменко – М.: Рассвет, 2000. – 95 с.
5. Симоненко, В.В., Кротов, А.И. Гражданская оборона стран мира [Текст] : навчальний посібник / В.В. Симоненко, А.И. Кротов. –  Л.: Каменяр, 2000. — 160 с.
6. Петров, С.Г. Ядерное оружие [Текст] : навчальний посібник / С.Г. Петров. – М.: 1999. – 140 с.