Контрольная работа по "Безопасности жизнедеятельности"

Важливе значення при  прочитуванні свідчень з шкал має  форма і розташування стрілок  і покажчиків. Найбільшу перевагу перед іншими має клиновидна стрілка. Товщина її вістря повинна бути не більш ширини найменшої відмітки шкали, кінчик стрілки не повинен торкатися відміток шкали (відстань між відмітками і стрілкою від 0,4 до 1,6 мм). Стрілка повинна бути того ж кольору що і відмітки шкали і знаходитися якомога ближче до площини циферблата, щоб звести до мінімуму паралакс.

При конструюванні і  розміщенні стрілочних індикаторів  необхідно враховувати наступні вимоги:

1. Стрілочні індикатори на панелі слід встановлювати в площині, перпендикулярній лінії погляду.
2. Градуювання шкал не повинне бути дрібнішим, ніж того вимагає точність самого приладу.
3. Для шкал, встановлених на одній панелі, необхідно вибирати однакову систему розподілів і однакові цифри.
4. При одночасному контрольному прочитуванні з декількох приладів стрілки встановлюються так, щоб вони при нормальній роботі мали однаковий напрям.
5. Для полегшення контрольного прочитування робочі і перевантажувальні діапазони слід виділяти кольором.
6. Необхідно, щоб фон шкали був матовим, а на стінках приладу не спостерігалося відблисків.
7. Фон шкали не повинен бути темнішим панелі, тоді як каркас шкали може бути темнішим.
8. Освітлення шкали повинно бути рівномірним, а ступінь освітленості повинна регулюватися.

Лічильники  – використовуються для отримання кількісних даних, коли потрібна швидка і точна індикація.

Лічильники слід ставити  якомога ближче до поверхні панелі, щоб звести до мінімуму паралакс і  тіні, забезпечити максимальний кут  бачення.

При послідовному прочитуванні цифри повинні слідувати один за одним, але не частіше двох за 1 секунду.

Свідчення лічильників  після закінчення роботи устаткування повинні скидатися автоматично, проте, необхідно передбачати і  можливість ручного скидання.

Доцільний високий колірний контраст цифр і фону.

Індикатори  з підсвітлом – застосовуються для відображення якісної інформації, коли потрібна негайна реакція оператора.

Є два основні типи індикаторів з підсвітлом:

• панелі, що підсвічуються, з однією або декількома написами;
• прості індикаторні (або сигнальні) лампочки.   

Якщо індикатори призначаються для використовування в умовах різної освітленості, в них слід передбачити регулювання яскравості. Межі регулювання яскравості повинні забезпечувати хорошу помітність інформації, що відображається на індикаторі, за всіх передбачуваних умов освітленості. Індикатори не повинні здаватися тими, що світяться, коли вони не світяться, і сприйматися згаслими, коли світяться.

Для індикаторів на лампах розжарювання рекомендується або використовувати  лампи з резервними нитками розжарення, або здвоєні лампи, щоб у разі відмови одній нитці лампи сила підсвітла зменшувалася, але не настільки, щоб оператор не міг працювати.

Індикаторні ланцюги  проектуються так, щоб лампи можна  було знімати і замінювати, не відключаючи  електроживлення, не викликаючи небезпеки пошкодження компонентів індикаторного ланцюга і не піддаючи небезпеці обслуговуючий персонал.

Індикатори, що містять  інформацію про критичні ситуації необхідно  розташовувати в зонах оптимальної  видимості.

Індикаторні лампи, які  використовуються рідко або винятково для цілей технічного обслуговування і регулювання, повинні бути закриті або невидимі при експлуатації системи, але легко досяжні.

Відстань між сусідніми  лампами повинна бути достатньою для однозначного їх розпізнавання, правильної інтерпретації індукованої інформації і зручної заміни.

Друкуючі пристрої (самописці) – забезпечують просте і швидке отримання інформації у вигляді друкарських матеріалів.

Повинна бути передбачена  надійна індикація витрати носія.

Графічні пристрої – використовуються для запису безперервних графічних даних. Викреслювані штрихи не повинні закриватися елементами конструкції графічного пристрою. Контраст між зображенням і фоном не повинен бути менше 50% (відмінність по яскравості не менше ніж в два рази).

Знакові індикатори, що світяться, – призначені для висновку смислової буквено-цифрової (символьної) інформації з електронних обчислювальних пристроїв (аналогових, цифрових обчислювальних машин, перетворювачів, бортових обчислювачів і т.п.). В даний час широко застосовуються електронно-променеві трубки і рідкокристалічні екрани.  

 Сигналізатори звукові – призначені для залучення уваги оператора. До них відносяться немовні повідомлення – джерела звуку, що використовуються на робочому місці для подачі аварійних, застережливих і повідомлюючих сигналів в тих випадках, коли:

• повідомлення одновимірне і коротке;
• вимагає негайних дій;
• місце прийому інформації дуже освітлене або затемнене;
• зорова система оператора переобтяжена.

Конструкція звукових сигналізаторів повинна виключати можливість створення помилкової тривоги. Пристрій для звукової сигналізації і його електричні ланцюги повинні бути сконструйовані так, щоб тривожний сигнал зберігався при відмові системи або устаткування.

У звукових сигналізаторах за наявності ручного відключення повинне бути забезпечений автоматичне повернення схеми в початкове положення для отримання чергового управляючого сигналу.

Застережливі і аварійні сигнали повинні бути переривистими.

Рівень звукового тиску  сигналів на робочому місці повинен бути в межах від 30 до 100 дБ на частоті 200 – 5000 Гц. Тривалість окремих сигналів і інтервалів між ними повинна бути не менше 0,2 с. Тривалість звучання інтенсивних звукових сигналів не повинна перевищувати 10 с.

При маскуванні шумом  необхідно забезпечувати перевищення порогу маскування звукових сигналів від 10 до 16 дБ, гранично допустимі рівні звукового тиску сигналів повинні бути від 110 до 120 дБ на частоті 200 – 10000 Гц.

Рівень звукового тиску  аварійних сигналів не повинен бути вищим 100 дБ на частоті 800 – 2000 Гц при тривалості інтервалів між сигналами 0,2 – 0,8 с, застережливих – не вище 80 – 90 дБ на частоті 200 – 600 Гц при тривалості сигналів і інтервалів між ними 1 – 3 с, а повідомляючих – не менше ніж на 5%  нижче по відношенню до рівня звукового тиску аварійних сигналів.

 

Розробка системи  відображення інформації складається  з наступних етапів:

1. Психологічний аналіз діяльності оператора і визначення всіх відомостей про інформацію, необхідну йому для виконання заданих функцій.
2. Узгодження інтенсивності потоку сигналів з реальними можливостями людини – оператора по їх прийому, що важливе для досягнення щонайвищої ефективності роботи системи.
3. Вибір конкретних типів індикаторів, найбільш повно відповідних характеру вирішуваних задач і можливостям оператора по прийому і переробці інформації.
4. Композиційне рішення і визначення конкретної структури системи відображення інформації:
• вибір способу кодування і довжини алфавіту сигналів,
• вибір характеристик окремих індикаторів,
• розподіл інформації між ними,
• визначення їх взаємозв'язку і взаємного розташування,
• просторова компоновка індикаторів,
• композиційне і колірне рішення системи.
5. Розробка і випробування дослідних зразків, оцінка одержаних рішень побудови системи і проведення послідовної корекції її структури для отримання прийнятних значень її вихідних характеристик.

 

 

Задача 1. Визначити ризик травмування людини на виробництві в Україні в 1996 році, якщо відомо, що в цілому в народному господарстві було травмовано 65000 чоловік, а чисельність працюючих складає 15000000 чоловік.

Рішення:

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (п) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

де R – ризик;

n – число несприятливих наслідків за звітний період;

N – число можливих  несприятливих наслідків за певний  період.

 

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при груповому ризику – максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою.

З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона громадян, працюючих в 1996 р. в народному  господарстві було травмовано  4333 особи.

 

Література

1. В.В.Березуцкий Теоретические основы безопасности жизнедеятельности / монография /, Харьков, ХГПУ, 1999 – 170 с.
2. Г.Н.Крикунов и др. Безопасность жизнедеятельности, ч.1,2- Днепропетровск, Пороги, 1992- 412 с.
3. С.В.Белов и др. Безопасность жизнедеятельности, ч1,2 М: ВАСОТ , 1992 – 231 с.
4. О.Н.Русак Введение в охрану труда. – Л.: лесотехническая академия,1982 – 56 с.
5. О.Н.Русак Конспект лекций по БЖД. – Л. : Ленингр. Союз специалистов по БЖД человека, 1991. – 147 с.
6. Основы инженерной психологии. / под.ред. В.П.Ломова, М.: Высшая школа, 1986, - 448 с.
7. Ю.М.Мадиевский Эргономика. Конспект лекций, часть 2, Харьков ,ХПИ, 1975 – 217 с.
8. М.Л.Котик Психология и безопасность, 3-е издание, Таллин.: Валгус, 1989 – 408 с.
9. И.Г.Бондалетов Основы валеологии, учебное пособие, Харьков, ХДИК, 1997 82 с.
10. Превентивная кардиология. Руководство под редакцией В.И.Косицкого, М.: Медицина, 1987 – 512 с.
11. Методические указания к самостоятельной работе “Количественная оценка риска” / под.ред. Т.С.Бондаренко, Харьков, 1991 – 7 с.