Долікарська допомога при пораненнях і кровотечах

Зміст

1.     Перша допомога при пораненнях. Правила накладання пов'язок.

1.1    Поняття про рани. Їх класифікація

1.2    Перша допомога при пораненнях  

1.3    Методи накладання пов'язок

2.     Перша допомога при кровотечі

1. Перша допомога при пораненнях. Правила накладання пов'язок.

Раною називається пошкодження шкіри, слизових оболонок, тканин і органів, що супроводжується болем, кровотечею і порушенням функцій організму. Рани бувають: вогнепальні, різані, рубані, колоті, вдарені, рвані, вкушені, розміщені.

Вогнепальні рани виникають внаслідок кульового або осколкового поранення. Вони бувають: наскрізні, якщо є вхідний і вихідний отвори в шкірі; сліпі, якщо куля або осколок застряє у тканині тіла; дотичні, якщо куля або осколок, пролітаючи по дотичній, пошкоджує шкіру і м'які тканини тіла, але не застряє в них.

Різані й колоті рани мають невелику зону пошкоджень, рівні краї, стінки ран зберігають життєздатність, дуже кровоточать, менше піддаються інфікуванню. Колоті проникні рани при невеликій зоні пошкодження шкіри чи слизової оболонки можуть мати значну глибину і бути дуже небезпечними через пошкодження внутрішніх органів і занесення до них інфекції. Рубані рани бувають різної глибини, з удареними місцями і розміщеними м'якими тканинами тіла. Вдарені, рвані та розміщені рани мають складну форму, нерівні, насичені кров'ю краї, змертвілі тканини, де створюються сприятливі умови для розвитку інфекції. Рвані рани є наслідком грубої механічної дії, що призводить до розриву шкіри; можливі відокремлення клаптиків шкіри, пошкодження сухожилля, м'язів і судин, значне забруднення. Вкушені рани завжди інфіковані слиною.

Усі рани крім операційних, вважаються первісно інфікованими. Мікроби потрапляють до рани разом із предметом, яким заподіяно рану, а також із землею, шматками одягу, повітрям і при дотиках до рани руками. Потрапляючи до рани мікроби можуть викликати її загноєння. Найнебезпечнішими є ті мікроби, які розвиваються в рані за умов відсутності повітря і спричинюють газову гангрену. Небезпечним зараженням ран є збудником правця ( стовбняка). Профілактика зараження рани - це якомога швидше накладання на неї асептичної стерильної пов'язки для запобігання доступу мікробів.

Рани можуть бути поверхневими або такими, що проникають у порожнину черепа, грудну клітку, черевну порожнину. Проникні рани - найнебезпечніші.

Перша допомога при пораненнях

Обробка ран є основою першої допомоги при пораненнях. Це досить нескладна процедура, тому при вивченні заходів першої допомоги її засвоєння стоїть на першому місці. Правильна обробка рани перешкоджає виникненню ускладнень і майже втричі скорочує час загоювання.

Надаючи першу допомогу при пораненнях (особливо тяжких), слід постійно пам'ятати і виконувати такі вимоги і правила:

при сильній кровотечі -- зупинити її; ніколи не промивайте рану водою (за винятком ран від укусів тварин); не намагайтесь виймати з рани шматки предметів, за винятком випадків, коли вони лежать на поверхні рани і їх добре видно; у цьому випадку великим і вказівним пальцями беруть стерильну серветку, кладуть на предмет, захоплюють його і видаляють; не доторкайтесь до рани руками; ніколи не слід вводити в рани антисептичні засоби (йод, діамантовий зелений та ін.);

ніколи не залишайте рану відкритою; рану не можна засипати ніякими порошками чи замазувати мазями, забороняється безпосередньо на рану класти вату; перед тим як приступати до накладання пов'язки на рану. потрібно добре вимити руки; при наявності розчинів йоду, діамантового зеленого, перекису водню необхідно обробити краї рани. Для цього ватним чи марлевим тампоном (в аптечці є паличка з намотаною ватою), змоченими в одному зі вказаних розчинів, старанно, обережно й акуратно протерти шкіру навколо рани (не торкаючись поверхні рани) два-три рази, кожний раз міняючи тампон. Невеликі рани обмивають перекисом водню і забинтовують; при поширених пораненнях кінцівок, крім обробки рани, необхідно кінцівці надати нерухомого положення, тобто іммобілізувати (про це далі) і зафіксувати в дещо піднятому положенні, використовуючи для цього будь-який предмет; не слід накладати пов'язку надто тісно, оскільки через кілька годин після поранення починається набряк (припухлість) в ділянці рани; якщо для зупинки сильної кровотечі спочатку була накладена тісна пов'язка, її слід через деякий час (коли кровотеча припинилась) розрізати через усі шари вбік від рани і, не знімаючи її, накласти зверху по ній другу пов'язку; при осколочних і кульових пораненнях потрібно визначити вихідний отвір (якщо він є), який, порівнюючи з вхідним, буває більших розмірів. Пов'язку необхідно накладати на вхідний і вихідний отвори, для чого краще всього використовувати індивідуальний перев'язувальний пакет (ІПП).

Методи накладання пов'язок

Пов'язка -- це перев'язувальний матеріал, яким закривають рану. Процес накладання пов'язки на рану називають перев'язкою.

Накладаючи пов'язку, треба намагатися не завдати зайвого болю. Бинт тримають у правій руці й розкручують його, не відриваючи від пов'язки, яку підтримують лівою рукою. Бинтують зліва направо, кожним наступним обертом (туром) перекриваючи попередній наполовину. Пов'язку накладають не дуже туго (за винятком тих випадків, коли потрібна спеціальна туга пов'язка), щоб не порушити кровообігу» проте й не слабко, щоб не сповзала з рани.

Пакет перев'язувальний індивідуальний складається а двох ватно-марлевих подушечок розміром. 32 х 17,6 см, бинта розміром. 10 см х 7 м (мил, 170), одна подушечка пришита на кінці бинта, а друга вільно пересувається по ньому. Подушечки і бинт стерильні, в пергаментному папері. Зовнішній чохол пакета виготовляється з прогумованої тканини. Така подвійна упаковка перев'язувального матеріалу забезпечує надійне збереження його стерильності. У пакет вкладається шпилька. На чохлі написано правила користування пакетом. Накладаючи пов'язку, пакет беруть у ліву руку, правою рукою по лінії надрізу відкривають зовнішній чохол і виймають внутрішню упаковку. Вийнявши шпильку, знімають папір і розгортають перев'язувальний матеріал, не торкаючись руками внутрішньої поверхні подушечок, тобто тієї поверхні, що прикладатиметься до рани. Той, хто надає допомогу, може братися руками лише за прошиту кольоровими нитками поверхню подушечок. Подушечку прибинтовують, кінець бинта закріплюють шпилькою. При наскрізних ранах рухому подушечку пересувають по бинту на потрібну відстань, щоб закрити вхідний і вихідний отвори рани. Зовнішній чохол пакета, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладання герметичних пов'язок.

Бинт -- це смужка марлі в скатаному вигляді. Скатана частина бинта називається головкою, вільний кінець -- початком. Стерильні бинти герметично упаковані в пергаментний папір.

Серветки стерильні -- це складені в декілька шарів чотирикутні шматки марлі, герметично упаковані в пергаментний папір (по 20 штук в упаковці). Розмір великих серветок - 70 х 68 см, маленьких - - 68 х 35 см.

Пов'язки на голову, груди, плечові, ліктьові, колінні, гомілковостопні суглоби, на кисті й стопи, на промежину накладають косинкою. Якщо косинки не стерильні, то на поранену поверхню спочатку накладають стерильні бинти чи серветки і фіксують їх косинкою. Якщо табельних перев'язувальних матеріалів недостатньо чи немає зовсім, використовують підручні засоби. Особливо зручні економні пов'язки за Маштафаровим. Для них користуються шматками тканини (з простирадла, сорочки тощо) різної величини, надрізавши їх кінці для шворок. Спочатку на рану накладають стерильний бинт або серветку (якщо необхідно, то і вату), а потім шматком тканини зі шворками закріплюють пов'язку

2. Перша допомога при кровотечі

Зовнішня кровотеча може бути артеріальною або венозною. При артеріальній кровотечі кров має яскраво-червоний колір та витікає пульсуючим струмком (поштовхами); при венозній кровотечі кров темного кольору та витікає безперервно. Найбільш небезпечною є артеріальна кровотеча. Для того щоб зупинити кровотечу, треба:

· підняти поранену кінцівку;

· рану з кровотечею закрити перев'язочним матеріалом, який перед тим складається у грудку (подушечку), та придавити зверху, не торкаючись пальцями самої рани; у такому положенні, не відпускаючи пальці, тримати протягом 4-5 хв.; якщо кровотеча зупиниться, то, не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього треба накласти ще подушечку з іншого пакета або ж шматок вати та забинтували поранене місце;

· при сильній артеріальній кровотечі, якщо вона не зупиняється пов'язкою, треба використати передавлення крово-носних судин, які живлять поранену ділянку, за допомогою згину кінцівки у суглобах, а також пальцями, джгутом або закруткою.

У всіх випадках сильної кровотечі необхідно швидко викликати лікаря. При зупинці кровотечі судину, що кровоточить, притискують пальцями до кістки вище рани (ближче до тулуба).

Найбільш зручні місця та способи притискування кровоносних судин пальцями:

Кровотеча з судин нижньої частини обличчя зупиняється притисненням щелепної артерії до краю нижньої щелепи.

Кровотеча з рани скроні та лоба зупиняється притисненням артерії спереду вуха.

Кровотечу з великих ран голови та шиї можна зупинити притисканням сонної артерії до шийних хребців.

Кровотеча з ран на передпліччі зупиняється притисненням плечової артерії посередині плеча.

Кровотеча з ран кисті та пальців рук зупиняється при- тисненням двох артерій у нижній третині передпліччя у кисті.

Кровотеча з ран нижніх кінцівок зупиняється притиснен-ням стегнової артерії до кісток тазу.

Кровотечу з ран на стопі можна зупинити притисненням артерії, яка проходить по тильній частині стопи.

Судину з кровотечею слід притискувати досить сильно. Швид-ше та надійніше, ніж притисненням пальцями, артеріальну кро-вотечу можна зупинити згином кінцівок у суглобах. Для цього у потерпілого слід швидко засукати рукав або штани, зробити грудку (пелот) з будь-якої матерії, вкласти її у ямку, яка виникла при згині суглоба, що розташований вище місця поранення та сильно, до відказу, зігнути над цією грудкою суглоб, цьому буде здавлена артерія, що проходить на згині та кров до рани. У цьому положенні ногу або руку можна зв'язати або прив'язати до тулуба потерпілого. Коли згин у суглобі можна зробити (наприклад, при одночасному переломі кістки тієї ж кінцівки), тоді при сильній кровотечі слід перетягнути всю кінцівку джгутом.

Як джгут краще за все використовувати будь-яку пружну та гнучку тканину, гумову трубку або стрічку, підтяжки тощо.

Перед накладенням джгута кінцівка (рука або нога) повинна бути піднята. Якщо у того, хто надає допомогу, немає помічників, тоді попереднє притиснення артерії можна доручити самому потерпілому.

Джгут накладають на ближню до тулуба частину плеча або стегна. Місце, на яке накладають джгут, повинне бути обгорнуте чимось м'яким, наприклад, декількома шарами бинта або відповідним шматком тканини. Можна також накладати джгута зверху рукава або штанів.

Перед тим, як накласти джгута, його слід розтягнути, а потім туго забинтувати кінцівку, не залишаючи між обертами джгута ділянок шкіри, що ним не прикрита. Перетягування джгутом кінцівки не повинно бути надмірним, тому що при цьому можуть бути перетягнуті і постраждають нерви; натягування джгута доводити тільки до зупинки кровотечі. Якщо буде помічено, що кровотеча не зупинилася повністю, слід додати (більш туго) кілька обертів джгута.

Накладений джгут тримати понад 1,5 - 2 год. не дозволяється, тому що це може привести до омертвіння обезкровленої тканини кінцівки.

Крім того, через годину слід зняти джгута на 5 - 10 хв., дати потерпілому відпочинок від болю, а кінцівка отримає і деякий приток крові. Перед тим, як зняти джгут, треба притиснути пальцями артерію, по якій кров іде до рани. Розпускати джгута слід поступово та повільно. Через 5 - 10 хв. джгут на дають знову.

При відсутності під рукою якої-небудь стрічки, що розтягується, перетягнути кінцівку можна так званою закруткою, зробленою з матеріалу, що не розтягується: з краватки, паса, скрученої хустки або рушника. Матеріал, з якого роблять закрутку, намотують навколо піднятої кінцівки, покритої відповідною підкладкою, та зв'язують вузлом на зовнішньому боці кінцівки. У цей вузол або під нього просовується який-небудь твердий предмет подібний до палиці, який повільно закручують до зупинки кровотечі. Дуже сильно затягати закрутку не можна. Палицю, що закручена до потрібного ступеня, прив'язують так, щоб вона не змогла самовільно розкрутитися.

При кровотечі з носа потерпілого слід посадити або покласти, трохи відкинути йому голову назад, розстебнути комір, на-класти на перенісся та на носа холодну примочку (змінюючи її в міру нагрівання), стиснути пальцями м'які частини (крила) носа. Ввести у ніс шматочок стерилізованої вати або марлі, яка змочена перекисом водню.

При кровотечі з рота (кривавому блюванні) потерпілого слід покласти на ноші та негайно доставити до медичного закладу.