Державний нагляд и громадьский контроль за охроною прци

 Безпосередніми  виконавцями функцій профспілок  на підприємствах, згідно з  Законом України «Про охорону  праці», є профспілковий комітет,  його комісія з питань охорони  праці, цехові комітети, профгрупи  і громадські інспектори з  охорони праці. Функції і обов'язки цих громадських формувань і їх права викладені у відповідних положеннях, затверджених президією Федерації профспілок України від 20 вересня 1994р.

     Оскільки зміст роботи громадських інспекторів профспілкових комітетів та уповноважених з питань охорони праці трудових колективів багато в чому збігаються, то розгляд даного питання опускається, так як воно щодо уповноважених досить детально висвітлене в попередній частині підрозділу.

     Підтвердженням сказаного може слугувати і той факт, що відповідно до Типового положення про роботу уповноважених трудових колективів, останні можуть бути одночасно і представниками профспілок з питань охорони праці. В той же час, за рішенням трудового колективу обов'язки уповноважених можуть бути покладені на громадських інспекторів з охорони праці профспілок. Разом з тим, необхідно зазначити, що профспілковий комітет має дещо ширші права. Зокрема, він має право внести власнику, державним органам управління подання з будь-якого питання охорони праці та домагатися від них аргументованої відповіді. Більше того, відповідно до ст. 45 КЗпП на вимогу профспілкового комітету, який підписав за дорученням трудового колективу колективний договір, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір (контракт) з будь-яким керівником або усунути його із займаної посади, якщо він порушує законодавство про працю і не виконує заходи або вимоги колективного договору, в тому числі і з питань охорони праці.

     Значна роль профспілкових комітетів щодо профілактики травматизму та професійних захворювань. На засіданнях своїх колективних органів вони розглядають причини нещасних випадків, особливо з важкими наслідками і дають принципову оцінку діяльності власника щодо підвищення рівня безпеки праці на виробництві. Важливою функцією профспілкового комітету є захист інтересів членів профспілки та інших працівників (на їх прохання) при розгляді конфліктних ситуацій з будь-яких питань охорони праці.

     Законодавство України з охорони праці визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

     Воно також регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

      Введений в дію Закон України  “Про внесення змін до Закону  України “Про охорону праці”  з 18 грудня 2002 року вимагає приведення законодавчих і правових актів з охорони праці з цим Законом.

      За планом реалізації вимог  зазначеного Закону у 2003 році  було переглянуто та опрацьовано  близько 30 нормативно-правових актів  з охорони праці з відповідним  внесенням змін до законодавства України, в яких в повному обсязі не враховані вимоги чинного законодавства ЄС.

      Приведення національного трудового  законодавства у відповідність  до стандартів ЄС є необхідним  для гарантування високого рівня  соціального захисту працівників,  в першу чергу поліпшення умов праці стосовно захисту здоров’я та безпеки під час здійснення трудових обов’язків. Це також обумовлено структурними змінами в економіці, розвитком процесів роздержавлення, утворенням нових форм і методів господарювання, суттєвим збільшенням кількості суб’єктів господарської діяльності різних форм власності, особливо у середньому та малому бізнесі та, зокрема, фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю і зобов’язані забезпечити відповідно до чинного законодавства здорові і безпечні умови праці.

Державне  управління охороною праці в Україні  здійснюють: Кабінет Міністрів України; Державний комітет України по нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи державної  виконавчої влади; місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.

 У компетенції  Кабінету Міністрів України: забезпечення  реалізації державної політики  в галузі охорони праці; затвердження  національної програми щодо поліпшення  стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища; визначення функцій міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці; визначення порядку створення і використання державних, галузевих і регіональних фондів охорони праці. Для розробки і реалізації цілісної системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів України створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-Прем’єр-міністр України.

 Повноваження  Державного комітету України  по нагляду за охороною праці  в галузі створення безпечних  і нешкідливих умов праці.

 Державний  комітет України по нагляду  за охороною праці: здійснює  комплексне управління охороною  праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі; розробляє за участю міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади та профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання; координує роботу міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрацї та об’єднань підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; опрацьовує і переглядає спільно з органами праці, статистики і охорони здоров’я систему показників обліку умов і безпеки праці; бере участь в міжнародному співробітництві з питань охорони праці, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід у цій галузі, організує виконання міжнародних договорів і угод з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; одержує безплатно від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрацї та підприємств інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань. Рішення Державного комітету України по нагляду за охороною праці з питань охорони праці, що належать до його компетенції,

 Основними  завданнями Держнаглядохоронпраці  України є: здійснення державного  нагляду за додержанням законів  та інших нормативно-правових актів про охорону праці в частині безпечного ведення робіт, державного гірничого нагляду, здійснення державного управління питань, що належать до його компетенції, у галузі геологічного вивчення, використання та охорони надр; комплексне управління охороною праці; координація здійснення органами виконавчої влади заходів з питань безпеки, гігієни праці, виробничого середовища, інших питань охорони праці; участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони праці щодо промислової безпеки, страхування ризиків виробничої безпеки, а також у галузі використання та охорони надр.

 Держнаглядохоронпраці  України у своїй діяльності  керується Конституцією і законами  України, актами Президента України  та Кабінету Міністрів України,  а також Положенням про Державний комітет України з нагляду за охороною праці. У межах своїх повноважень Держнаглядохоронпраці України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

 Держнаглядохоронпраці  України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

 Незадовільний  стан безпеки і умов праці  у суспільному виробництві, особливо  на невеликих підприємствах, високий  рівень виробничого травматизму  і професійної захворюваності, а  також аварійності, значна кількість  робочих місць, що не відповідають вимогам санітарно-гігієнічних норм, незадовільне забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, в багатьох випадках низької якості, щорічне зростання загальної суми витрат на фінансування пільгових пенсій та пенсій з трудового каліцтва вимагають від держави приведення національного законодавства з охорони праці у відповідність до норм і стандартів Європейського Союзу і в першу чергу щодо загальних вимог безпеки і гігієни праці, організації робочих місць, обладнання та засобів індивідуального захисту працівників.

 Державна  політика в галузі охорони  праці повинна базуватися на  принципах: пріоритету життя і  здоров’я працівників відповідно  до результатів виробничої діяльності  підприємства, повної відповідальності  власника за створення безпечних  і нешкідливих умов праці; комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань; встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності; використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці; здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та громадських об’єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій... 

Список використаної літератури

1. Трудове право України: Курс лекцій/ За ред. П.Д. Пилипенка. - Львів: Вільна Україна, 1996
2. Трудове право України: Підручник/ За ред. Н.Б.Болотної, Г.І.Чанишевої. – К.  Т-во «Знання»; КОО, 2000.
3. Трудове право Украины: Учеб. – справ. пособие/ Отв. Ред. Г.И.Чанышева,  Н.Б. Болотина. – Харьков: Одисей, 1999.
4. Катренко Л. А., Кіт Ю. В., Пістун І. П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навч. посіб. - Суми: Університетська книга, 2009. - 540 с.
5. http://www.nau.ua - Інформаційно-пошукова правова система "Нормативні акти України (НАУ)".