Значення соціально-психологічного клімату колективу

Тема: Значення психологічного клімату в колективі

 

Зміст

Вступ 3

1. Поняття та сутність психологічного клімату в колективі 4

Висновки 9

Список використаної літератури 10

 

 

Вступ

Одним з найважливіших  завдань психолога чи то керівництва  тієї чи іншої організації є створення  позитивного соціально-психологічного клімату в колективі.

У наш час стрімкого  наукового прогресу і величезного  обсягу інформації, яку ми переробляємо щогодини, важливо зберегти себе,свій людський вигляд,не стати "машиною", додатком, простим виконавцем робочих  функцій.

Створити такі умови для  процвітання того або іншого підприємства, фірми, установи, необхідно, щоб люди, службовці в цій установі відчували  себе "командою". Однією з ознак  команди є згуртованість, взаємовиручка, підтримка і одночасно вимогливість до себе і інших. Одним з найважливіших  показників, що колектив це "команда" - є хорошій соціально-психологічний  клімат, тобто такий стан в колективі, коли кожному його члену надаються  оптимальні умови для реалізації його здібностей і схильностей.

Таким чином, наявність позитивного  соціально-психологічного клімату  в колективі - один з показників його зрілості, результат великої і  копіткої праці керівництва.

Дослідженню особливостей психологічного клімату приділяли увагу такі вітчизняні вчені: Свинецкий А.Л., Паригін  Б.А., Платонов К.К., Мясищев В.М., Андреева Г.М.

Соціально-психологічний  клімат це не тільки проблема сьогоднішніх соціально-психологічних складнощів соціального і науково-технічного прогресу, але й водночас і проблема рішення завтрашніх перспективних  задач, зв’язаних з моделюванням нових, більш досконалих, ніж раніше людських відношень і спільнот.

1.3 Структура соціально-психологічного  клімату колективу

Структура соціально-психологічного клімату визначається системою відносин, що склалися в колективі між його членами та може характеризуватися  елементами, що являють собою синтез суспільних та між особистісних відносин.

Психологічний клімат багатогранне явище, яке має різноманітні вияви, або структурні елементи, що можуть бути класифіковані за кількома критеріями.

Одним із критеріїв, що його можна покласти в основу такої класифікації і відповідно – в основи побудови структури психологічного клімату, є такий показник, як ставлення членів колективу до об’єктів навколишнього світу. Виходячи з цього критерію можна виокремити чотири структурних елементи психологічного клімату, які відображають ставлення членів колективу до:

·   загальної справи;

·   один до одного;

·   світу в цілому ;

·   самих до себе.

Слід зазначити при  цьому, що перші дві групи є первинними, тобто найпоказовішими і найбільш безпосередніми виявами психологічного клімату. Наступні дві групи вторинні, більш опосередковані, оскільки вони зумовлюються не лише життєдіяльністю конкретного колективу, а й іншими факторами ( соціальними та власне особистісними).

В свою чергу, всі вияви  психологічного клімату мають два  основних параметри :

а) предметний (спрямованість  уваги та характер сприйняття працівниками організації тих чи інших сторін їхньої діяльності );

б) емоційний (задоволення  або незадоволення цією діяльністю).

Крім названого, основні  структурні елементи психологічного клімату  можуть бути виділені і на підставі іншого критерію міри репрезентації в ньому психологічних, соціальних і соціально-психологічних виявів. Відповідно структурі соціально-психологічного клімату можна виокремити такі основні аспекти (елементи ) :

Психологічний

Соціальний 

Соціально-психологічний.

Психологічний аспект знаходить відображення в інтелектуальних, емоційних та вольових станах і властивостях колективів організаторських установ. Так, можна говорити про те, одним колективам притаманна атмосфера інтелектуальної активності і творчого пошуку, цілеспрямованості, оптимізму, а іншим – інтелектуальна і творча інертність, відсутність нових підходів до організації тієї чи іншої діяльності відсутність вольових дій та бажань долати труднощі, які виникають при досягненні поставлених перед колективом цілей.

Соціальний аспект відображає міру репрезентованості у кліматі соціальних вимог. Які висуває суспільство в даний конкретний період його розвитку. Відповідно у структурі клімату можна виокремлювати політичний, моральний, діловий, естетичний та інші його види. У кожному із них психологічний аспект може мати свій специфічний зміст.

Соціально-психологічний  аспект знаходить відображення в інтегративних показниках групової психології, що є значущими для збереження цілісності колективу та його функціонування як відносно самостійного об’єднання людей. Ідеться про такі характеристики колективу, як єдність згуртованість, міра взаємодопомоги, близькості членів колективу, подібність їхніх думок, оцінок настановлень, спрацьованості.

Коли йдеться про зміст  та природу соціально-психологічного клімату, завжди треба брати до уваги  те, що це суб’єктивне утворення (те, що відображається), одне з психологічних масоподібних явищ, що виникають в групах та колективах. Об’єктивною реальністю, яка знаходить відображення у психологічному клімату в колективу, є його реальна життєдіяльність – конкретні види діяльності, які здійснюються членами колективу, способи їх взаємодії між собою, організаційна культура.

Психологічний клімат, як суб’єктивне  утворення може по різному усвідомлюватись  членами колективу. Від міри розуміння  керівником ролі психологічного клімату  в процесі діяльності освітніх установ, від уміння керівників діагностувати  особливості різних видів клімату, виявити фактори, що впливають на його розвиток.

Через суспільні відносини  розкривається соціальний зміст  особистісних відносин людей в колективах. Це - виробничі, економічні, політичні, правові, етичні, естетичні, відносини. "Окремі моменти суспільних відносин, - вважає Г.М.Андрєєва, - уявляються їх учасниками лише як між особистісні відносини... Міжособистісні відносини є дійсною  реальністю суспільних відносин: поза ними немає "чистих" суспільних відносин" (1). Думка про практичну єдність  суспільних та міжособистісних відносин означає, що їх розділення з метою  вивчення не повинно розривати реального  взаємозв'язку між ними.

Через міжособистісні відносини  розкриваються соціально-психологічні форми, в котрих виражений зміст  суспільних відносин в процесах спілкування  людей. Це - організаційно-технологічні взаємодії, статутно-рольовий взаємозв'язок, адміністративно-психологічний взаємовплив, емоційно-логічне взаєморозуміння. Вони виникають на основі предметно-практичної діяльності колективу. Задаються матеріально-технічними, організаційно-управлінськими та іншими умовами його життєдіяльності.

Єдність змісту суспільних відносин та соціально-психологічних  форм міжособистісних відносин людей (співпраці, змагання, згуртованості, сумісництва, дружби, згоди та ін.), а також у  вигляді якостей особистості, від  яких залежать психологічні особливості  спілкування людей в колективі (відкритість, замкнутість, самостійність, відповідальність, принциповість, справедливість, здатність до емпатії). Взаємовідносини  є безпосередніми відносинами людини до людини, в котрих усі види суспільних відносин людей зливаються в соціально-психологічні форми спілкування.

Спеціальне виділення  взаємовідносин в структурі соціально-психологічного клімату дозволяє пояснити, чому в  одному випадку соціально-психологічний  клімат вивчається як продукт (результат) усіх умов спільної діяльності людей  в колективі, а в іншому в якості системи психологічних факторів, що активно впливають на ефективність суспільно-трудової діяльності. На ці аспекти вивчення соціально-психологічного клімату вказує А.І.Донцов. Він пише, що поняття "соціально-психологічний  клімат" зачаровує глобальністю розглянутих в ньому характеристик  міжособистісних взаємовідносин. Однак  використання цього поняття як операціонального в конкретному дослідженні уявляється нелегким, так як проблема одиниці  аналізу "клімату" у багатьох авторів  залишається відкритою. Не випадково  характер керівництва, лідерства, групове  згуртування в одному випадку  називається зовнішніми факторами, що зумовлюють клімат, а в іншому - його частковими емпіричними проявами"(8).

Діалектика розвитку соціально-психологічного клімату як системи взаємовідносин виражається в тому, що він виникає  під дією матеріальних та організаційно-управлінських  факторів, що являються основними  детермінантами міжособистісних відносин. Останні, відображаючись у свідомості членів колективу визначають їх особисті взаємовідносини, котрі в силу активності людської свідомості та регулятивної функції психічного виступають в  якості вторинних соціально-психологічних  умов взаємодії людей в колективах.

Зміст та форми взаємовідносин більш безпосередньо характеризують соціально-психологічний клімат. Вони виявляються в групових ефектах  та якостях особистості. Взаємовідносини  як форми вияву соціально-психологічного клімату служать показником зрілості колективу та можуть бути виміряні при емпіричному аналізі.

В структурі суспільних відносин полі важливішими детермінантами соціально-психологічного клімату є економічні, правові, політичні  принципи організації сумісної життєдіяльності  людей в первинних колективах. Економічні принципи організації праці  мають відношення спочатку до раціонального використання робочої сили в колективній виробничій діяльності. Досвід свідчить, що командні форми організації праці на сучасному рівні розвитку виробничих відносин є найбільш ефективними. Така організація праці виправдовує себе там, де виробничі відносини будуються на основі участі усіх членів команди в розподілі та врахуванні праці на принципах самоврядування та добровільного членства справедливої оцінки роботи кожного. При такій організації праці розширюються можливості колективної творчості в процесі роботи, зростає вплив виробничого колективу на економічні відносини в сфері споживання, а також посилюється його соціально-педагогічна функція, формується відчуття спільності у членів колективу та разом з тим реальне розуміння кожним з них своєї суспільної цінності, покращується настрій, загальне психологічне самопочуття, життя в ньому стає більш цікавим.

Зв'язок економічних та правових відносин в сфері праці та споживання з соціально-психологічним кліматом постійно підтверджується практикою. В публікаціях "Ленінградської правди" є матеріали, що свідчать про підвищення ефективності праці на 14-16 відсотків  тільки за рахунок підвищення взаємної відповідальності людей, кращої організації  роботи, створення сприятливого морально-психологічного клімату (9).

Важливу роль в формуванні соціально-психологічного клімату  відіграють загальнокультурні умови  діяльності людини в первинному колективі. Тут мова може йти не тільки про  естетику промислового та побутового інтер'єру, а й художню культуру людини, котра в процесах міжособистісного спілкування неофіційного рівня  може піднімати її авторитет в  колективі.

Суспільні відносини виявляються  в статутно-рольовому взаємозв'язку членів первинних колективів, з допомогою  спілкування реалізуються в міжособистісних  відносинах людей. В рольових характеристиках  особистості закріплені первинні функції  людини в колективі та суспільстві. Чим різноманітніша діяльність людини, тим більше ролей їй треба виконувати. На роботі вона здійснює виробничі  функції, і в залежності від них  їй доводиться виступати, наприклад, в  ролі директора, замісника, менеджера  по персоналу та ін. Кожна з ролей  має той чи інший рівень суспільного  визначення (престижність) в суспільстві  та колективі, що визначає у взаємовідносинах людей авторитет особистості. В  первинних групах здійснюється переформування суспільних відносин в міжособистісні.

Такий елемент структури  соціально-психологічного клімату, як міжособистісні відносини можуть бути без посередніми та опосередкованими. Безпосередні міжособистісні відносини  складаються на основі персональних контактів, конкретно-чуттєвого сприйняття людьми один одного, їх реальної взаємодії. Опосередковані міжособистісні відносини  виникають в результаті такого спілкування, при котрому людей пов'язують продукти їх діяльності, інструментальні  засоби спілкування, суспільна думка. Характер міжособистісних відносин визначається умовами та функціями  спільної діяльності людей на виробництві, в сім'ї, в побуті, на відпочинку. При цьому "жорсткість" зовнішньої детермінації міжособистісних відносин в різних сферах діяльності людей  різна. Вона зумовлюється вибором партнера для сумісної діяльності згідно критеріям  суб'єктивної значущості однієї людини для другої.

Міжособистісні відносини  проявляються в різноманітних нормах взаємодії, взаємозв'язку, взаємопізнання та взаємовпливу людей.

Об'єктивне положення  учасників спільної діяльності вимагає  від них того чи іншого ступеню  активності та обумовлює психологічний  зв'язок між ними. Наприклад, при  дослідженні діяльності двох операторів в експериментальній ситуації кожному з них була надана різна можливість дії на загальний для них об'єкт діяльності - його регулювання. Було відмічено, що оператор, що працював на пульті, який надавав більшу свободу дії на об'єкт регулювання, набув в структурі взаємодії функції лідера. Такий розподіл ролей визначив і характер психологічного взаємозв'язку між ними (10).

Вивчення М.Г.Яро шевським та В.П.Карцевим рольових відносин в  науковому колективі навело їх на думку про необхідність диференціації  ролей в сумісній діяльності вчених на "генератора" наукових ідей, "організатора" розпорядника робіт, "критика", "експерта", "комунікатора", "виконавця".